Лізинг як метод довгострокового фінансування інновацій у виробництві, страница 4

3 Шляхи удосконалення механізму впровадження лізингу в сферу промислового виробництва

В Україні є можливості для розвитку лізингових операцій не тільки в галузях з сезонним (с / х, переробні галузі) і пересувним характером робіт (будівництво, транспорт), де оперативність і гнучкість лізингу не оцінені, але і у великій виробництві. Вже цілі галузі н / х мали б можливість вирішувати багато своїх проблем за допомогою лізингу. З метою отримання доходу більшість підприємств могли б пустити в оборот зайву техніку, яка не використовується, запаси невстановленого обладнання, які тільки на підприємствах агропрому в 1990 році становили 2.4 млрд грн. Труднощі полягають у тому, що зробити це без посередників буває дуже складно. Звідси виникає необхідність створення спеціальних фірм, які організовували б оренду майна.

Велику роль у розвитку лізингу може зіграти створення спільних лізингових компаній з іноземними партнерами, що дало б можливість не тільки використовувати в н / г Україні передову техніку, але й ознайомитися з величезним досвідом іноземних компаній у сфері лізингового бізнесу.
Розвиток вітчизняного лізингового бізнесу стикається з проблемою мобілізації значних грошових коштів. Реальними господарськими суб'єктами, які володіють тимчасово вільними коштами або мають до них доступ, є банки, тому раціонально було б дати право банку для здійснення лізингових угод, що повинно бути передбачено в його статуті. Поряд із загальноприйнятим порядком кредитування звичайних активних операцій може бути розроблений механізм видачі і погашення кредитів для цього типу позичальників, визначено специфічні принципи ціноутворення на кошти позики та нові підходи до встановлення платоспроможності лізингових компаній.

Джерелом коштів на придбання майна для здачі його в оренду є власні доходи банків, що залишаються після сплати податків до бюджету.
Проте обмежені ресурси національних комерційних банків не тільки притримують практику розширення лізингу, а й впливають на його якісні аспекти. Високі темпи інфляції змушували банки побоюватися знецінення своїх ресурсів, тому операції фінансового лізингу на середньо-і довгостроковій основи в Україні практично не розвивалися. Ті комерційні банки, що спочатку відносили інноваційні операції до головних напрямків у своїй діяльності, в умовах нестабільності економіки утримуються від надання довгострокових кредитів. Напевно, рефінансування комерційних банків за лізинговими операціями в адекватному огляду повинен взяти на себе Національний банк Україна.

Лізингові платежі (до складу яких зазвичай входять: амортизаційні відрахування від вартості орендованого обладнання; платіж за користування коштами позики, розмір комісійної винагороди лізингодавцю і платіж за надання додаткових послуг за угодою) повинні враховувати в умовах перехідного періоду всі можливі витрати, у тому числі з метою антиінфляційного страхування активів доцільно було б застосування "плаваючих" ставок банківських кредитів або введення плати за ризик.
Вибір форми лізингових платежів може проводитися за показниками платоспроможності та лізінгоспособності (табл.2).

Таблица 2 – Выбор формы лизинговых платежей по показателям платежеспособности и лизингоспособности