Організаційно-технологічні основи проектування. Проектування функціональних груп приміщень. Компоновка виробничих та допоміжних приміщень, страница 2

або

                                       S₀ = S_в -  (р_в   - р)                                               (81)

де S_Н - площа приміщення для нижньої межі зазначеного в СНіП інтервалу місткості, м²;
S_В - площа приміщення відповідно для верхньої межі, м²;
∆S- різниця між площами приміщень для верхньої й нижньої меж місткості, м²;
∆р - різниця між кількістю місць у цих приміщеннях;
р_н і р_в - кількість місць у приміщеннях відповідно для нижнього й верхнього меж;
р - кількість місць у підприємстві.

При розрахунках площі приміщень підприємства, місткість якого перевищує зазначені в СНіП, використовують метод екстраполяції:      S₀ = S₁+ (р – p₁),                                                   (82)

де S₁ - площа даного приміщення по СНіП для підприємства з найбільшої зазначеної в СНИПЕ місткістю, м²;
S₁ - різниця між площами даного приміщення для останнього по СНіП інтервалу місткості, м2;
∆p₁ - різниця між кількістю місць в останньому інтервалі СНіП;
р₁ - найбільша кількість місць, зазначене в СНіП. Для заготовочних підприємств громадського харчування норми площі дані розраховуючи на 1 т сировини (1 т готової продукції або 1 тис. шт. виробів) у зміну або за добу

КОМПОНУВАННЯ ПРИМІЩЕНЬ

Загальні вимоги до компонування приміщень

Отримані в результаті технологічних розрахунків кількісні показники (тип і кількість устаткування, чисельність персоналу, площа окремих приміщень проектованого підприємства є  вихідним матеріалом для компонування. Під компонуванням приміщень розуміють раціональне розміщення їх у будівлі  й розміщення в них устаткування відповідно до  характеру й вимогами технологічного процесу в підприємстві .

Компонування починають зі складання загальної схеми технологічного процесу, яка показує, який функціональний зв'язок існує між окремими групами приміщень у проектованому об'єкті.

При групуванні приміщень різного виробничого призначення слід враховувати, що між деякими з них існує зв'язок, що вимагає безпосереднього сполучення  приміщень (наприклад, кухня з мийного кухонного посуду, роздавальна  - з мийноюстолового посуду, зал - з вестибюлем та ін.), а між іншими зв'язок може здійснюватися за допомогою горизонтальних і вертикальних комунікацій - коридорів, сходів, ліфтів.

У цей час прийнято строго розмежовувати в просторі різні стадії єдиного технологічного процесу. Для цього кожну стадію здійснюють в окремому приміщенні. Однак на дрібних підприємствах це приводить до утворення численних  маленьких приміщень, що є серйозною  перешкодою для раціональної організації потоків сировини, напівфабрикатів, готових блюд, посуду, а також для пересування обслуговуючого персоналу й виробничого транспорту. Тому жорстке просторове розмежування приміщень слід передбачати тільки в тих випадках, коли це диктується санітарно-гігієнічними, товарознавчими й технологічними вимогами.

Створення укрупнених груп функціонально споріднених приміщень дозволяє найбільш доцільно розмістити технологічне устаткування, заощадити  виробничі площі й тим самим підвищити рентабельність основних фондів. Концентрація робочих місць і наявність просторих приміщень виступають  також необхідними передумовами для механізації процесів приготування їжі.

При компонуванні необхідно враховувати фактори, що визначають умови, у яких працюючим потрібно здійснювати виробничі функції. Основними з них є :

•           мікроклімат приміщення (температура, вологість і швидкість руху  повітря, а також вміст  у ньому   шкідливих   домішок);

•           світловий режим (рівень  освітленості робочих місць і розподіл  світла в приміщенні);

•           акустичний режим (рівень гучності і якісні характеристики звуків, що виникають у приміщенні  або проникаючих  у нього ззовні);

•           просторові характеристики (розмір і форма приміщення, наявність проходів між устаткуванням  і т.п. ).

Створення оптимального санітарно-гігієнічного режиму в приміщенні сприяє підвищенню продуктивності праці й ефективності всього виробничого процесу.

Окремі групи приміщень з'єднують за допомогою коридорів. Ширину їх визначають   виходячи  з їхнього функціонального призначення (горизонтальне транспортування продуктів, пересування персоналу) і з урахуванням забезпечення умов для евакуації людей при виникненні  пожежі (табл. 27).