Забезпечення заходів і дій в межах Єдиної державної системи цивільного захисту, страница 11

2. Запропоновані заходи щодо підвищення фізичної стійкості враз­
ливих складових частин досліджуваного елемента.      

Формулювання висновків проводять за такою методикою: якщо ве­личина І_{тепл.виб.lim} (або І_{тепл.пож.lim}) більша за величину І_{тепл.виб.max} (або І_{тепл.пож.max} ) або  дорівнює їй, то досліджуваний елемент стійкий до впливу теплового випромінювання вибухів (теплового випромінювання пожеж), а якщо менша — не стійкий. В останньому випадку у "Виснов­ках..." зазначають, які саме частини будівлі й інших складових частин до­сліджуваного елемента є причиною недостатньої фізичної стійкості всьо­го елемента і на яку саме величину доцільно підвищити стійкість кожної з цих складових частин, щоб у разі впливу І_{тепл.виб.max} (або І_{тепл.пож.max} ) ці час­тини не спалахували.

Далі у "Висновках..." записують рекомендації щодо впровадження конкретних заходів з підвищення фізичної стійкості недостатньо надій­них складових частин і всього досліджуваного елемента.

За такою ж методикою проводять оцінку і формулюють висновки щодо фізичної стійкості до впливу теплового випромінювання вибухів і (або) теплового випромінювання пожеж кожного з основних елементів промислового об'єкта.

Основні заходи щодо підвищення межі фізичної стійкості до впливу теплового випромінювання вибухів і (або) теплового ви­промінювання пожеж. Основні заходи щодо підвищення межі фізичної стійкості елементів об'єкта до впливу теплового випромінювання вибу­хів і (або) теплового випромінювання пожеж поділяються на заходи що­до підвищення протипожежної стійкості зони промислової забудови та заходи щодо підвищення протипожежної стійкості технологічних проце­сів.

Заходи щодо підвищення протипожежної стійкості зони промисло­вої забудови спрямовані як на попередження пожеж, так і на створення умов, що ускладнюють розповсюдження вогню і полегшують боротьбу з пожежами. Основними з них є: регулярне очищення зони промислової забудови від тимчасових спалимих споруд, а також від різноманітних горючих відходів; підвищення вогнестійкості спалимої покрівлі будівель і споруд (наприклад, шляхом заміни м'якої покрівлі з толю або руберойду на покрівлю з металу, асбестошиферу, покрівлю з черепиці тощо); під­вищення вогнестійкості дерев'яних конструкцій будівель і споруд (на­приклад, шляхом заміни дерев'яних дверей і рам на металеві, шляхом пофарбування і обмазання зовнішніх стін дерев'яних будівель, балок перекриттів, дерев'яних перегородок і стель приміщень тощо захисни­ми покриттями (наприклад, пофарбування горючих конструкцій світлою фарбою, вогнезахисною фарбою, перхлорвініловими фарбами, покриття вапняною сумішшю, обмазання глиною, штукатурення тощо)); запо­бігання проникненню теплових імпульсів вибухів і теплового випромі­нювання пожеж у приміщення (наприклад, шляхом пофарбування скла вікон вапном або крейдою, закриттям вікон неспалимими ставнями, щи­тами, жалюзями, шторами тощо); очищення приміщень від горючих ма­теріалів; заглиблення і (або) обвалування резервуарів для зберігання горючих газів і рідин; спорудження пожежних водоймищ, обладнання під'їздів до них, спорудження артезіанських свердловин тощо.

Основними заходами з підвищення протипожежної стійкості техно­логічних процесів є такі: захист від впливу теплового випромінювання вибухів і (або) теплового випромінювання пожеж відкритих технологічних установок, верстатів, резервуарів для промивання деталей та інших апа­ратів з горючими рідинами та газами; зменшення у цехах та інших еле­ментах об'єкта до технологічно обґрунтованого мінімуму мастил, гасу, бензину, фарб та інших горючих матеріалів; змінення технології на таку, що виключає застосування у виробництві вогне- і вибухонебезпечних речовин (наприклад, використання для промивання деталей водного розчину хромпіку замість гасу або бензину); застосування автоматичних пристроїв і систем гасіння пожеж; максимальне усунення умов, що сприяють утворенню пожежо- та вибухонебезпечних сумішей у приміщеннях; спорудження аварійних заглиблених резервуарів для швидкого зливу з обладнання та технологічних мереж горючих рідин і газів тощо.

3.3 Дослідження фізичної стійкості елементів промислового об'­єкта до впливу проникної радіації, радіоактивного зараження та (або) радіоактивного забруднення

Послідовність виконання дослідження. Дослідження фізичної стійкості елементів промислового об'єкта до впливу проникної радіації, радіоактивного зараження і (або) радіоактивного забруднення здійснюється у такій послідовності: виявляють та оцінюють очікувану радіаційну обстановку, що може виникнути на території промислового об'єкта у найбільш несприятливих для цього об'єкта умовах реалізації вірогідних для нього надзвичайних ситуацій воєнного характеру (пов'язаних з дією проникної радіації та радіоактивного зараження) та техногенного характеру (пов'язаних з дією радіоактивного забруднення); оформляють для кожної з цих надзвичайних ситуацій "Картку очікуваної радіаційної обстановки..." і "Висновки з оцінки очікуваної радіаційної об­становки...". При цьому виявлення і оцінку очікуваної радіаційної обста­новки виконують для найбільш несприятливих для промислового об'єкта умов реалізації надзвичайних ситуацій (коли осі зон радіоактивного зараження й осі зон радіоактивного забруднення прохо­дять через промисловий об'єкт) згідно з описаною методикою; оцінюють фізичну стійкість кожного з основних елементів промислового об'єкта до впливу проникної радіації, радіоактивного зараження і (або) радіоактивного забруднення; у разі необхідності розробляють конкретні заходи щодо підвищення фізичної стійкості кожного з основних елементів промислового об'єкта до впливу проникної радіації, радіоактивного зараження і (або) радіоактивного забруднення.