Саді Нікола Леонард Карно народився 1 червня 1796 року в Парижі. Роки дитинства і юності Саді співпали з бурхливим революційним періодом Франції. Батько майбутнього вченого Лазар Карно знаходився в гущі політичних подій країни того часу. Великий учений, видатний політичний діяч, талановитий військовий. Вплив батька на синів Саді та Іпполита було дуже великим. В найскладніші для республіки дні Лазар знаходив вільний час, щоб займатися з ними фехтуванням і плаванням, математикою і філософією. Саді дуже поважав свого батька і все життя був вдячний йому за ті знання і вміння, які той зумів передати дітям. Вивчати життя і наукову діяльність Саді Карно неможливо окремо від подій того часу, від того, чим жив його батько.
Лазар Карно народився в м. Ноле в сім’ї адвоката 13 травня 1753 року.початкову освіту здобув у коледжі м. Атунь. Для продовження навчання батько записав його в один із навчальних закладів Парижа, де юнаків готували для вступу до вищих військових шкіл. Здібності Лазара до математики ще з дитинства були помічені викладачами. Одного разу школу з інспекторською перевіркою відвідав Даламбер. Досягнення юнака не залишили його байдужим: він палко розхвалював Лазаря Карно і передбачав йому блискуче майбутнє
Іспішно закінчив у 1771році підготовчий клас, Лазар у званні підпоручика вступаєдо Мзьєрської школи військових інженерів, де йому доведеться пробути два роки. Найпомітнішоюфігурою серед викладачів в ті роки був Г. Монж, винахідник нарисної геометрії. Лекції цього вченого і педагога вплинули на формування Л. Карно як вченого. Про успіхи підпоручика цих років міркувати важко, оскількип всі документи, звіти і оригінальні праці поукріпленню і будівництву фортецьбули військовою таємницею і не розголошувалися. Але, як показала його подальша діяльність, навряд чи їх можна вважати незначними.
У 1773 році,закінчивши навчання , Л. Карно у званні поручика був направлений в м. Кале для продовження служби. Через деякий час Л. Карно направляється командуючим гарнізоном в м.Арас, де знайомиться з М. Робесп’єром, який цілком певно вплинув на його політичні погляди, і з аббатом Фуше, який у вільний час зафмався фізикою і астрономією. У 1783 р. Л. Карно був підвищений в звання капітана, і в цьому ж році він виступав у пресі з першою науковою статтею, про яку пізніше схвально відгукувався Д. Араго. У січні 1784 року Л. Карно подав Академії наук свій мемуар про керовані аеростати і їх використання у військовій справі.
Необхідно відмітити, що Л. Карно дуже багато займався науковими дослідженнями. У 1784 році (не вказуючи ім’я автора ) вийшла його праця “Досвід про машини взагалі”, яка була добре зустрінута у науковому світі. У цій праці він сформулював і довів теорему про “живу силу”, дослідив питання про коефіцієнт корисної дії машин. У цій же праці кілька сторінок Л. Карно посвятив питанню про вічний двигун. Він стверджував, що будь –яка машина, яку колись запустили, обов’язково зупиниться. Всі докази, наведені у цій праці, “пречудові”, по оцінці Араго.
“Винахідники вічних двигунів, писав його біограф, не зрозуміють доказів Л. Карно, так як і винахідники квадратури кола не розуміють геометрію Евк ліда.” Ця стаття булапізніше перероблена і видана вдруге (1796) вже із вказаним ім’ям автора.
З початком революційних подій у Франції Л. Карно активнопримикає до суспільного руху. Його активні виступи, революційні по суті, сприяють тому, що його вибрали членом полкового комітету, президентом Арраської спілки друзів конституції , яка виступала за встановлення у Франції республіки. Незабаром його обирають депутатом Законодавчих зборів.
Переїзд у Париж спияв станолвленню Л. Карно як суспільного і політичного діяча. Його виступи на Законодавчих зборах були категоричні, різкі, абсолютно позбавлені дипломатичності і не завжди підтримувалися членами зібрання.
1796 рік для Лазаря Какно був особливим. У цьому році його вибрали членом Французької Академії наук. У цьому ж році у нього народився син Саді.Л. Карно продовжує займатися науковими дослідженнями, багато часу приділяє вихованню дітей, розвиваючи у них інтерес до математичних і філософських питань.
Одочасно з домашньою підготовкою під керівництвом батька Саді відвідував ліцей Карла Великого. Навчання йшло легко: здібності до математики і фізики він успадкував від батька; від нього ж перейняв любов до мов і поезії. Здібності до музики дісталися від матері. Ліцей було закінчено блискуче, і батьки повинні були вирішувати питання про продовження освіти сина. Завдяки наполегливості батька Саді вирішили помістить в Політехнічну школу, дітище революції, кращий навчальний заклад Франції того часу.
Політехнічна школа це результат революційних перетворень в системі освіти республіки. 28 вересня 1794 року в Парижі у відповідності до рішення революційного уряду була відкрита Центральна школа суспільних робіт, яка створена для підготовки військових і цивільних інженерів. 1 вересня 1795 року Центральна школа була переіменована в Політехнічну. Відбулися зміни і в статуті школи. Термін навчання був збільшений з двох років до трьох, учні відбиралися на конкурсній основі і забезпечувалися стипендією. Викладання було доручено видатним вченим. Політехнічна школа готувала спеціалістів для інженернної роботи. Найобдарованіші випускники могли займатися теоретичними дослідженнями в області точних наук. І уряд, і викладачі , і учні не жаліли ні часу, ні сили, щоб вирішити поставлені завдання. І не випадково саме випускники Політехнічної школи здобули в майбутньому наукову славу Франції. В різні роки Політехнічну школу закінчили А. Ампер, Д. Араго, Ж. БІО, Ж. ГейЛюссак, О. Коші, Б. Клапейрон, П. Дюлонг, Ж. Фур’є, А. Реньо, Г. Коріоліс, С. Пуассон, О. Френель і багато інших, не менш відомих діячів науки.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
