І ось у цей навчальний заклад Л. Карно вирішив влаштувати свого шістнадцятирічного сина. Екзамени були успішно здані. Навчання в школі проходило легко: відчувалася поперідня підготовка.
У жовтні 1814 року Саді Карно закінчив Політехнічну школу шостим по успішності і відразу ж був направлений в Метц для продовження навчання. Про цей період його життя майже нічого не відомо.тільки у спогадахйого брата згадується, що в ці роки Саді написав кілька статей, зараз загублених, але вони отримали , за його словами, високу оцінку спеціалістів.
У 1816 році Саді Карно закінчив навчання у Метце і розпочав службу в інженерному полку у званні лейтенанта. В його обов’язки входило обстежуватигарнізони і укріплення, складання планів, кошторисів і звітів. Проте результати його діяльності були наперед приреченіна забуття із – за панувавшого в армії бюрократизму. Відсутність умов для самоосвіти і можливостей для застосування своїх знань, застій і нудьга в гарнізонній службі доводили його до відчаю, і він мріяв про той день, коли йому вдасться змінитьь своє становище. Подальше просування по службі для нього було практично неможливим в зв’язку з репресіями у відношенні до батька. Але вихід було знайдено. У 1819 році Саді, скориставшись першою ж можливістю залишити службу в гарнізоні і успішно витримавши конкурсні екзамени, був зачислений у Головний штаб корпусу, який знаходився в Парижі.Він негайно переїжджає в Парижі поселяється в домі батька.
С. Карно з перших днів розпочинає вивчення наукових публікацій, знайомиться з найважливішими працями в області фізики. У вільний від служби час він відвідує лекції в Сорбонні, Коллежде Франс, Консерваторії мистецтві ремесла. Багато часу приділяє відвідуванню бібліотек і музеїв. З великою цікавістю знайомиться з промисловими підприємствами, вникає в суть технологічних процесів,береться за теоретичні дослідження в області парових машин.12 червня 1824року виходитьу світ перша і єдина праця двадцятивосьмирічного військового інженера. Праця називалася “Роздуми про рухаючу силу вогню і про машини, здатні розвивати цю силу.Через два дні після виходу з друку праця молодого вченого була офіційно представлена Академії наук і одержала доброзичливі відгуки, в яких відзначалась можливість практичного використання двигунів, теоретично розглянутих автором. Незважаючи на,здавалося б, доброзичливе ставлення колег, найважливіші результати наукової праці Карно не були ними зрозумілими. Це пояснюється тим, що основні ідеї, що розглядаються у праці, були сформульовані у науці вперше. Незвичність логічних побудов автора викликаланедовір’я.тільки через багато років праця С. Карно стала хрестоматійною.
У період революції 1830 року Карно, як і вся прогресивна інтелігенція, був захоплений загальним підйомом і намагався сприяти становленню республіки. Він вступив до Політехнічної спілки, яка об’єднувала випускників Політехнічної школи, метою якого було проведення спільних дослідженьдля підтримання економіки молодої республіки. Крім того, С. Карно вступив до Політехнічної асоціації, яка була створена з метою розповсюдження наукових знань серед народних мас.
У ці роки Карно займався дослідженнями в області парів і газів, намагався знайти вигляд рівняння, яке пов’язує температуру і тиск, займався питаннями походження теплоти і приділяв багато уваги пошуку співвідношення між теплотою і роботою. Ці дослідження залишались незакінченими. Частина записів, які дають можливість познайомитися з поглядами Карно в останні роки життя , були опубліковані через 54 роки після смерті вченого. 24 серпня 1832 року, у 36 років, він помер від епідемії холери, що лютувала в той час у Парижі. У відповідності до існуючого положення всі його особисті речі, в тому числі і чернетки,які містили результати його наукових пошуків останніх років, були знищені. Та ім’я його збереглося для нащадків.
27 серпня повідомлення про його смерть з’явилося на першій сторі нці офіційної парижської газети “Монітер”. У цьому ж номері було надруковано коротку біографічну довідку і поміщено рецензію на його дослідження, які характеризувалися як “чудові”.
Із наукової спадщини С. Карно збереглося небагато. Сама рання праця рукопис обсягом 21 сторінка була першим варіантом основної праці. У ній Карно розпочинав нершу спробу обчислити енергію, якою володіє пар масою 1кг. Тут же коротко проведено дослідження всіх видів процесів, виділені основні типи теплових машин і показано ділення їх по притаманних їм властивостям. Повний цикл роботи теплового двигуна був поділений на три етапи: перший етап, або такт, по сучасній термінології, це ізотермічне розширення, другий адіабатне розширення, третій ізотермічне стискання.
Хоч Какрно і стверджував, що описаний ним у цій праці цикл повний, насправді це було не так. Ствердження Карно відносились не до робочого тіла, а до поршня, що рухається. Робоче тіло, яке використовувалося при цьому, не поверталося до початкової температури. Знаючи закон про насичення парів і обчислене Дальтоном наближене значення тиску пару, Карно одержав залежність між початковими і кінцевими температурами і тиском. Використовуючи таблицю Дальтона, що встановлює зв’язок тиску і температури, Карно обчислив енергію одиниці маси пару як функцію лише температури.
Найбільше значення має його опублікована праця. Посмертно видані рукописи хоч і вміщують цінну інформацію, але будь-якого впливу на подальший розвиток учення про теплоту не справили. Проте і того, що є в “Роздумах” достатньо, щоб ім’я Саді Карно записати поруч великих імен дослідників природи і вважати його одним із засновників термодинаміки.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.