головний компонент біосфери завжди відігравав величезну роль ужитті людини.
Первісна залежність людини від навколишнього середовища є цілковитою. Ліс годував її плодами, зігрівав, з дерева виготовляли знаряддя праці, будували житло тощо.
У наш час з посиленням використання природних ресурсів постала загроза їх виснаження. Зменшуються площі лісів та орних земель, у багатьох країнах спостерігається нестача питної води. Індустрія інтенсивно споживає запас кисню.
За даними ООН, загальна площа лісів планети становить 4,1млрд га, або 28-30% поверхні суходолу і 8-10% усієї поверхні Землі. Така лісистість є мінімально допустимою: при ній ще забезпечується нормальне функціонування біосфери. В результаті людської діяльності за останні 3 тис. років площа лісів зменшилась в півтора рази. В Україні за останні 500 років цей показник зменшився втричі. Нині їх площа становить 15,6% (це найнижчий показник у Європі). Для досягнення нормальних екологічних умов життя лісистість нашої країни необхідно збільшити до 20-25%.
Головним завданням лісового господарства є найбільш раціональне використання земель державного лісового фонду з метою отримання максимальної кількості деревини та іншої побічної продукції з одиниці лісової площі, покращення стану і підвищення якості лісів з одночасним використанням, збереження і відновлення всіх багатогранних особливостей лісу, оскільки дуже великий відсоток лісів України, особливо в лісостеповій і степові частині України, відноситься до першої групи – ліси, які виконують природоохоронні функції, лісозаготівля в яких практично відсутня. Успішне виконання цих завдань можливе при веденні лісового господарства на типологічній основі.
Лісова типологія об’єднує вчення про грунт, гідрологію, лісові породи і трав’янисту рослинність у взаємодії з кліматом та іншими факторами навколишнього середовища. Це наука про класифікацію лісових площ, однорідних за комплексом кліматичних і лісорослинних потенціальних можливостей, що однакові за лісівничими ознаками і потребують однакових лісогосподарських заходів. Таким чином, тип лісу дає можливість групування окремих за площею ділянок за спільністю ознак, що визначає конкретність і предметність, цільове спрямування і результативність комплексу лісогосподарських заходів залежно від лісорослинних умов.
Запропонована класифікаційна схема і діагностична характеристика типів лісу рекомендується для практичного використання при лісовпорядкуванні, проведенні лісогосподарських заходів, а також при проведенні і плануванні цих робіт.
Діяльність людини протягом тривалого історичного періоду, різноманітність фізико-географічних умов та взаємодія природних процесів значною мірою вплинули на сучасний рівень лісистості і нерівномірність розміщення лісів на території України. Темпи і напрямки людської діяльності щодо зміни площі і географії лісів у різні історичні епохи визначалась рівнем розвитку продуктивних сил і характером суспільного виробництва.
Резервом подальшого збільшення лісових площ є невкриті лісовою рослинністю землі лісового фонду, еродовані сільськогосподарські землі та землі, заліснення яких підвищить продуктивність сільськогосподарського виробництва. Успішне виконання цих та багатьох інших завдань можливе лише у випадку застосування фундаментальних знань лісової типології.
1.Опис свіжої сосново-грабової судіброви.
1.1. Типотвірна роль дуба, як головної та сосни і граба, як супутніх порід.
ТГ |
A |
B |
C |
D |
0 |
||||
1 |
||||
2 |
+ |
+ |
||
3 |
+ |
+ |
||
4 |
+ |
|||
5 |
Рис. 1.Екологічна фігура дуба звичайного. |
Дуб звичайний (Quercus robur L.) в помірних областях північної півкулі є однією з найголовніших типоутворюючих порід. Латинську родову назву виводять від двох кельтських слів: quer, що означає червоне та cyer- дерево. Його природній ареал Європа, але поширений в Північній і центральній Америці та Східних і Південно-Східних областях Азії і на Кавказі. Значно менше в Південно-Західній Азії. В Сибіру і Центральній Азії взагалі немає аборигенних видів дуба.
Вимогливий до родючості грунту - мезотроф (найчастіше поширений в (C-D2-3), світлолюбний, морозо- і вітростійкий, менш вибагливий до вологості(має дуже добре розвинену кореневу систему стержневого типу мезо-ксерофіт, що забезпечує його вологою в несприятливий період вегетації). Розмножується насінням та поростю від пня. Продуктивність деревостану складають до 800м3/га, а подекуди і більше. Деревина з темно-бурим ядром і світлою заболонню. Дуб звичайний, як мезотрофний вид тому формує типи лісу, як типоутворююча порода в сугрудах і грудах. В екстремальних умовах фрагментами може формувати також типи лісу в суборах, тут він виступає в якості характерної кліматичної домішки (Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп). Детальна, наочна характеристика закономірностей поширення дуба
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.