Методика розвитку креативного мислення на заняттях з бісероплетіння в 10 класі, страница 3

Серед засновників теорій і тестів креативності для дітей найбільш відомим є американський психолог Поль Торренс, який присвятив все своє життя цій проблемі. Дослідження креативності були розпочаті ним у 1958 році, але набагато раніше були підготовлені його практичні роботи як педагога та психолога з обдарованими дітьми і дорослими [3].

Тести П. Торренса були розроблені у зв’язку із завданнями освіти як частина довгої дослідницької програми спрямовані на створення таких методик роботи з учнями, які б стимулювали їх творчість. Створюючи тести, автор прагнув отримати моделі творчих процесів, які відображають їх природну складність. Але головною метою досліджень П. Торренса і його співробітників був доказ надійності тестів творчого мислення [3, 7].

Проте, високі показники тестів креативності у дітей не гарантують їх творчі досягнення, а просто свідчать про високу ймовірність їх виявлення. Іншими словами, за відсутності творчої мотивації, високий рівень творчих здібностей не може гарантувати творчих досягнень ні в мистецтві, ні в науці, ні в інших видах діяльності, навіть з повним освоєнням новітніх технологій. І навпаки, мотивація і необхідні знання та навички за відсутності творчих можливостей не можуть призвести до творчого результату, забезпечуючи лише майстерність [7].

Як і П. Торренс, більшість психологів включають низку обов'язкових ознак обдарованості дитини вище середнього віку, тому що тільки такий рівень забезпечує основу для творчої продуктивності. При цьому, найбільш сприятливим для прогнозування розвитку обдарованості та творчих досягнень є поєднання рівня розвитку інтелекту вище середнього з високим рівнем творчого мислення, ніж дуже високий рівень розвитку тільки одного з цих аспектів [3, 4].

Тести згруповані в вербальні (словесні), образотворчі (фігурні, мальовничі), звукові і рухові блоки, відображаючи різні прояви креативності в показниках продуктивності (швидкості), гнучкості, оригінальності та розробці ідей і передбачають використання у практиці обстеження таких блоків в цілому. Вибіркове використання одного або декількох тестів з цих тестів суттєво знижує ефективність і значення діагностики. Для кожної форми розроблені детальні інструкції по проведенню тестування і кількісного опрацювання даних [7].

1.2. Дослідження розвитку креативного мислення

Розглянемо базові методологічні позиції, на яких ґрунтується теоретико-експериментальна програма дослідження чинників розвитку креативного мислення.

1. Пояснення будь-якого феномена психіки, за визначенням С. Л. Рубінштейна, О. М. Ткаченка, М. Г. Ярошевського та інших дослідників, повинно відбуватися при застосуванні всього арсеналу системи пояснювальних принципів психології. Отже, креативне мислення може бути адекватно і всебічно описане, лише будучи пропущене крізь “призму” системи принципів психології та має розглядатися як особлива система і разом з тим елемент іншої, більш складної системи.

2. Системний підхід до вивчення креативного мислення має бути різноаспектним, таким, що інтегрує його складові: предметну, соціальну та особистісну. Вирішальну роль набуває соціокультурна детермінація та системогенез її вивчення як ключовий момент дослідження чинників креативного мислення та його процесуальності (тобто динаміки мікро та макророзвитку) [1].

У дослідженні креативності як початку експліцитного етапу його вивчення відбувалися наступні зміни [18]:

Ø  Змінювалися сенсуалістичні погляди на мислення, притаманні представникам Вюрцбургської школи (Н. Ах, О. Кольпе, К. Марбе, Соссюр). Ідеї Вюрцбургської школи, як зазначив О. К. Тихомиров, були розвинені у роботах О. Зельца, який розумів мислення як функціонування інтелектуальних операцій та прагнув подолати різке протиставлення репродуктивного та продуктивного мислення. Мислення досліджується ним як процес, у якому попередні стадії готують та зумовлюють подальші етапи. Обмеженість підходу О. Зельца до дослідження творчого мислення полягає в тому, що, говорячи про утворення задачі як проблемного комплексу, він веде мову лише про диференціацію та уточнення вже сформульованої проблеми. Сутність продуктивного мислення скоріше полягає у створенні проблемних комплексів, у виділенні власне умов задачі та її змінних;