Мають місце також випадки, коли іменник – об’єкт порівняння – замінено прикметником з подібною семантикою та розширеним поясненням як компенсацією втраченого порівняння. Тоді конструкція вже не містить порівняльного значення, як-от у прикладі:
“Де тільки з’являлось його обличчя старої баби...” – “Wherever his shrewish old face, deeply furrowed by the plough of life, appeared …” [21, c. 102].
Явище метафори-порівняння (вперше цей термін застосував Ю. Лєвін 1965 р. [6, c. 293]) як окрему семантико–стилістичну структуру докладно схарактеризував В. Григор’єв [3, c. 200].
За способом лексико-граматичного вираження порівняльних зв’язків ця конструкція нагадує порівняння з об’єктом у родовому відмінку. Однак “… субстантивні компоненти генитивної конструкції вступають в особливі відношення один із одним, виражаючи одночасно і злиття нормативної та метафоричної семантики одного з компонентів, і роздільність порівняльної конструкції: “тарантас кровати”, “мирный вечера пожар”, “широкие лысины бессилья” [3, c. 200].
Основна відмінність між цими конструкціями, одночасно
із наявністю “тропеїчної відмінності”, метафоричністю, полягає в зміщенні формально-синтаксичного керування у напрямку від об’єкта порівняння в порівняльній конструкції до суб’єкта в порівнянні-метафорі. На прикладі розгорненої сполучникової конструкції “лица как лепешки”, орудного порівняльного “лица лепешками” та порівняння-метафори “лепешки лиц” В. Григор’єв демонструє те, що в перших двох випадках об’єкт порівняння міститься в граматично невигідній, керованій позиції, тоді як у порівнянні-метафорі він набуває значно більшої синтаксичної свободи
[3, c. 216].
Важливим, на думку названого автора, є й факт некатегоричності самого зіставлення денотатів у порівнянні-метафорі, на тлі якої порівняння із сполучником як можуть виглядати набагато прямолінійнішими, менш гнучкими. Т. Туліна [12, c. 60] вважає цю конструкцію порівняльною лише на підставі того, що й суб’єкт, і об’єкт виражені експліцитно й суміщені в одній конструкції. Ця особливість саме і є причиною, що не дає змоги трактувати конструкцію такого типу як метафоричну, оскільки метафора передбачає перенос значення, заміщення прямого найменування словом з переносним значенням і, відповідно, зникнення вихідного найменування.
На підтвердження своєї думки зазначена авторка наводить висловлювання Є. Черкасової про те, що порівняння – це “синтаксично членована конструкція”, метафора ж – “не конструкція і навіть не слово, а його нова семантична функція” [14, c. 60].
У цьому питанні поділяємо думку Ю. Лєвіна та В. Григор’єва, які глибше проникли в суть розглядуваного явища, й побачили в ньому поєднання двох прийомів в одному – метафорі-порівнянні, поєднання синтаксичної роздільності та метафоричного переносу. Схематично таку залежність можна зобразити так:
ОнСр з експліцитно вираженими об’єктом, суб’єктом та імпліцитною основою порівняння.
Конструкція метафори-порівняння рідко зустрічається в українських художніх текстах.
У англійських текстах, зважаючи на аналітичну природу англійської мови, відношення родового відмінка виражає прийменник of. О. Мороховський [8, c. 179], І. Арнольд [1, c. 92] уважають подібні синтаксичні структури англійської мови інвертованими епітетами зі зміщеним смисловим денотатом, вектор дії якого спрямовується від керуючої лексеми в словосполученні до керованої, що формально є означенням. На думку І. Арнольд [1, c. 93], перше слово надає словосполученню яскравого метафоричного забарвлення; таке поєднання ця дослідниця вважає двочленною метафорою (спеціальною метафоричною апозитивною конструкцією з перепідпорядкуванням), наприклад: “In the wide land under a
tender lucid sky, a cloud drifting westward amid a pale green sea of heaven, they stood together, children that had erred” [20, c. 89].
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.