Невідкладна допомога при гіпертонічному кризі, страница 5

При ГК, що супроводжується розшаруванням аорти паралельно з купіруванням больового синдрому морфіном необхідне зменшення скоротності міокарду і швидке зниження ПЕКЛО до оптимального рівня (100-120 мм рт.ст. для систоли і не більше 80 мм. рт. ст. для діастоли). Препаратами вибору служать b-блокаторы: пропранолол (по 1 міліграм кожні 3-5 мін до досягнення ЧСС 50-60 в 1 мін, зменшення пульсового тиску до рівня менше 60 мм рт.ст., або до досягнення загальної дози 0,15 міліграм/кг, або до появи побічних ефектів) і нитропруссид натрію (0,25-10 мкг/кг/мин), при його відсутності - нітрати (нітрогліцерину, изосорбид динитрата). Прийнятне застосування нифедипина (10-20 міліграм а/с, розжувати).

Застосування бета-адреноблокаторов повинне передувати введенню будь-яких лікарських засобів, здатних викликати тахікардію.

За наявності протипоказань до застосування бета-адреноблокаторов використовують верапамил (изоптин) 5-10 міліграм в/в струменевий (вводять протягом 2-3 мін); при необхідності - повторне введення 5 міліграм препарату через 5-10 мин.

  При ГК, що супроводжується вираженим вегетативним і психоемоційним забарвленням (варіант панічної атаки) слід уникати парентерального введення препаратів (!). Препаратом вибору є пропранолол (10-20 міліграм) і диазепам (5-10 міліграм).

  При ГК в результаті припинення прийому клонидина бета-адреноблокаторы протипоказані. Застосовують клонидин (клофелін, гемитон  0,075-0,15 міліграм а/с).

Слід пам'ятати про можливі ускладнення надмірної гіпотензивної терапії –

· медикаментозних колапсах

· і зниженні мозкового кровотоку з розвитком ішемії головного мозку.

ПОМИЛКИ ТЕРАПІЇ, ЩО ЧАСТО ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ.

Парентеральне введення клонидина і в/м введення сульфату магнію, а також недиференційоване залежно від типу ГК лікування (дибазол в/в або в/м, обзидан в/в, дроперидол в/в) не відповідає сучасним рекомендаціям.

 Широке застосування клонидина обмежує погана передбаченість ефекту (від розвитку колапсу до можливого підвищення ПЕКЛО за рахунок первинної стимуляції периферичних альфа-адренорецепторов) і висока вірогідність розвитку побічних ефектів (включаючи сухість в роті, сонливість).

 В/м введення сульфату магнію не тільки украй хворобливо і некомфортно для пацієнта, але і чревато розвитком ускладнень, найбільш неприємне з яких – утворення инфильтратов в місці введення.

Дібазол не володіє вираженою гіпотензивною дією, тому його застосування виправдане тільки при підозрі на порушення мозкового кровообігу.

Внутрішньовенне введення обзидана вимагає від лікаря певного навику і чревато серйозними ускладненнями, а дроперидол показаний тільки при вираженому збудженні хворих.

Застосування препаратів, що не володіють гіпотензивною дією (анальгіну, димедролу, но-шпи, папаверину і тому подібне) при ГК не виправдано.

КЛІНІЧНИЙ ПРИКЛАД

Хворий До., 53 років, викликав бригаду швидкої допомоги у зв'язку з появою після емоційного стресу інтенсивного болю в потиличній області і ниючому болі в лівій половині грудної клітки. У анамнезі артеріальна гіпертензія протягом 5 років, звичні цифри ПЕКЛО 140/80 мм рт.ст. Підйоми ПЕКЛО до 220/120 мм рт.ст. супроводжуються зазвичай головним болем, мигтінням мушок перед очима. Регулярно гіпотензивну терапію не отримує.

При огляді лікарем швидкої допомоги зареєстровано ПЕКЛО 200/110 мм рт.ст., на ЕКГ - ознаки гіпертрофії лівого шлуночку з перевантаженням систоли. Введено 2 мл 50% розчину анальгіну в/м, 2мл 2% розчину папаверину в/м, 2 мл 1% розчину дибазола в/м. Хворий госпіталізований з діагнозом “Гіпертонічний криз”.

Через 30 мін при огляді в приймальному відділенні стаціонару зберігаються головний біль і кардіалгія, лікарем-терапевтом зареєстровано ПЕКЛО 190/110 мм рт.ст., ЧСС 80 ударів в 1 мін, дана 1 т (10 міліграм) коринфара під язик. Через 40 мін в терапевтичному відділенні черговим лікарем зареєстровано ПЕКЛО 160/80 мм рт.ст., біль в області серця не турбує, зберігається легкий головний біль. Призначена планова терапія.

Таким чином, в даному випадку доцільніше було б застосування нифедипина (коринфара) вже на догоспитальном етапі.