Стан злочинності неповнолітніх у 1992—2000 рр. Статистичні дані МВС України

Стан злочинності неповнолітніх у 1992—2000 рр.

І.В. НАУМОВА

Стан злочинності взагалі, а злочинності неповнолітніх особливо, — це один із чинників, що визначає рівень морального стану суспільства. На жаль, сьогодні ми не можемо бути задоволені цим рівнем, про що з усією очевидністю свідчить статистика злочинів, скоєних неповнолітніми за останні роки.

Досвід кримінологічних досліджень досить переконливо доводить, що організація ефективного попередження злочинності неповнолітніх можлива лише за наукового аналізу її стану, динаміки та структури, з урахуванням тенденцій соціально-економічного та політичного розвитку, характерних як для всієї держави, так і для окремих регіонів. Такий аналіз злочинності неповнолітніх дозволяє визначити головні напрями більш глибокого вивчення причин та передумов, що сприяють її побутуванню.

Статистичні дані МВС України засвідчують, що з 1992 по 1996 рр. кількість злочинів, учинених неповнолітніми та за їхньої участі, мала тенденцію до зростання, а, починаючи з 1997 р., їхня кількість дещо знижувалась. Однак порівняно з 1992 р. кількість злочинів, учасниками скоєння яких були неповнолітні, збільшилась на 6,8 %. Середній показник питомої ваги злочинів, скоєних неповнолітніми та за їхньої участі, у загальній кількості злочинів за вказаний період становить 6,8 %. При цьому питома вага злочинів, скоєних лише неповнолітніми, у всіх злочинах, учасниками яких були неповнолітні, має сталу тенденцію до зниження — з 72,7 % в 1992 р. до 65 % у 2000 р., а скоєних дорослими за участі неповнолітніх постійно зростала — з 27,3 % до 35 %. Ці дані дають підстави говорити про посилення процесу залучення неповнолітніх до вчинення злочинів. Дорослі злочинці, зважаючи на гуманізацію кримінального законодавства щодо неповнолітніх, використовують їх як виконавців злочинних діянь.

Порівняльний аналіз злочинності серед неповнолітніх в Україні та країнах СНД засвідчує, що криміногенна ситуація у нашій державі може бути поцінована більш-менш позитивно. Зокрема, середній показник коефіцієнту злочинності неповнолітніх за 1995—1998 рр. на 100 тис. населення становив: в Україні — 80,3; Росії — 132; Білорусі — 98,3; Молдові — 48,5; Литві — 130,7. Значно нижчий коефіцієнт злочинності в країнах Азії: Узбекистан (16,5), Вірменія (16), Таджикистан (14,3), Грузія (12), Азербайджан (10,7), Туркменістан (11,5). Винятком є Казахстан, де коефіцієнт злочинності неповнолітніх становить 50 злочинів на 100 тис. усього населення.

Значні відмінності в коефіцієнті злочинності неповнолітніх в Україні, Росії, Білорусі та Литві, з одного боку, і країнах азіатського континенту — з іншого, можна пов’язати з певними особливостями щодо соціально-економічного розвитку цих держав, а також звичаями та традиціями життя, значним впливом на поведінку релігійних переконань.

Аналіз структури злочинності неповнолітніх в Україні у 1992—2000 рр. показує, що 41,9 %  злочинних проявів становить тяжкі злочини, але цей показник, починаючи з 1995 р., постійно знижується.

Привертає увагу тенденція постійного зростання в структурі злочинності неповнолітніх кількості найбільш суспільно небезпечних насильницьких посягань — умисних убивств та умисних тяжких тілесних ушкоджень. У 2000 р. порівняно з 1992 р. кількість навмисних вбивств і замахів на їх скоєння зросла на 81,1 %, а умисних тяжких тілесних ушкоджень — на 47,6 %.

Значне зростання цих видів злочинів можна пояснити посиленням у поведінці неповнолітніх агресії та культу насилля, що пропагується засобами масової інформації і стає звичним явищем сьогодення.

Кількість зареєстрованих в Україні зґвалтувань, учинених неповнолітніми та за їх участі, постійно зменшується, що загалом є позитивним чинником. У 2000 р. цей показник становив 142 злочини, що на 63,1 %  менше, ніж у 1992 р. Але до чинників, які певною мірою вплинули на зниження кількості зґвалтувань у загальній структурі злочинності неповнолітніх, доцільно віднести значне омолодження сексуальних стосунків між неповнолітніми партнерами та зростання проституції.

Починаючи з 1997 р. помітна тенденція зменшення кількості хуліганських проявів, учинених неповнолітніми. Якщо в 1996 р. їхня кількість становила 2 472 злочини, то в 2000-му вона скоротилась до 1 738 випадків. Таке скорочення можна було б оцінити як позитивну тенденцію, але є серйозні підстави вважати, що хуліганство характеризується високою латентністю. Саме про такі злочини часто не повідомляють потерпілі, тому вони залишаються поза реєстрацією.

Найчисельнішу криміногенну групу злочинів у структурі злочинності неповнолітніх становлять злочинні прояви корисливого спрямування. Головну їх масу становлять крадіжки, частка яких у структурі злочинності неповнолітніх становить в середньому 68 %. У свою чергу, серед них найбільшого поширення набули крадіжки індивідуального майна громадян. У 2000 р. їхня кількість становила 17 028 випадків. Питома вага цих злочинів у загальній структурі злочинності неповнолітніх становить в середньому 45 %. Отже, це майже кожен другий злочин, учинений неповнолітніми.