Безпека в системі "Людина – техніка – середовище", страница 7

Отже, можна визначити наступні види негативного впливу людини на біосферу та її елементи, що приводять до їх істотних змін, а саме: створення виробництв та використання природних ресурсів, споживання відповідно до потреб людини, перетворення за умов нераціонального використання поновлюваних природних ресурсів на непоновлювані як у регіональному, так і в загальнопланетарному масштабі.

3.4. Середовище в системі " Л-Т-С"

Усі складові частини природного середовища тісно зв’язані між собою, залежать одна від одної та чутливо реагують на будь-які зміни. Так, товща біосфери трохи більше 20 км, а переважна більшість живої речовини сконцентрована в біляповерхневому шарі завтовшки 50…100 м. Утворення живої речовини та її розклад у біосфері – це дві сторони єдиного процесу, який називається біологічним кругообігом хімічних елементів. У процесі кругообігу жива речовина заряджається енергією, в процесі її розпаду енергія повертається в навколишнє середовище. За рахунок біологічної енергії відбуваються різноманітні хімічні й біогеохімічні реакції. Кругообіг речовини характерний для екосистем будь-якого рівня організації – від окремого комплексу живих організмів і середовища – біогеоценозу – до біосфери в цілому. Сучасне розуміння біосфери було запроваджено видатним українським ученим В.І. Вернадським. Він дав таке визначення: "Біосфера являє собою оболонку життя – область існування живої речовини", зазначивши, що жива речовина, як і біосфера, має свою особливу організованість. Біосфера не є механізмом, вона різко відрізняється від механізму тим, що безперервно перебуває в становленні, у русі всіх її найдрібніших матеріальних та енергетичних частинок. Земна оболонка, біосфера, що охоплює всю земну кулю, значною мірою зумовлюється існуванням у ній живої та неживої речовин. Між її неживою частиною, неживими природними тілами і живою речовиною, що її населяє, існує постійний обмін. Цей обмін у ході часу вира­жається рівновагою, що закономірно змінюється і прагне до стійкості. Організованість є однією з головних особливостей біосфери і визначається способом існування живого природного тіла. Живе виступає в біосфері організатором потоків речовини та енергії, котрі прагнуть до замкненості за принципами циклічності. На думку В.І. Вернадського, організованість біосфери повинна роз­глядатися як рухома рівновага. Аналізуючи процеси в біосфері Землі, він дійшов висновку, що еволюція видів переходить в еволюцію біосфери, і відзначив, що спостерігається перехід біосфери в якісно новий стан – ноосферу. Дійшовши висновку, що біосфера еволюціонує, В.І. Вернадський зазначив, що поява людини і зміни, котрі внесені в біосферу людською діяльністю, є природним етапом цієї еволюції, внаслідок якого біосфера повинна докорінно змінитися і пе­рейти у свій новий стан – ноосферу, тобто в таку біосфе­ру, в якій людська свідома діяльність стає визначальним фактором існування та розвитку. Він зазначав, що на наших очах біосфера різко змінюється: перебудова її наукою через організовану людську працю не є випадковим явищем, що залежить від волі людини, але є стихійним природним процесом, чиї корені лежать глибоко і який готувався еволюційним процесом, тривалість котрого вимірюється мільйонами років.

З точки зору історичного часу життя людини можна вести мову лише про те, що ноосфера є єдиною альтернативою вмиранню природи внас­лідок людської діяльності з її перетворення. Тому "переведення" біосфери в її якісно новий стан – ноосферу – є одним з найважливіших завдань, що стоять перед людством сьогодні. Але поки що діяльність і розум людини найчастіше призводять до негативних наслідків та екологічних катастроф. У результаті активної діяльності людини в багатьох регіонах нашої планети зруйнована біосфера та створений новий штучний тип середови­ща життєдіяльності – техносфера. Поява останньої призвела до того, що біосфера стала активно замінюватися техносферою. Це спричинило часткову, а в ряді випадків і повну регіональну деградацію та, як наслідок, завдало негативного впливу на сере­довище життєдіяльності людини.