Безпека в системі "Людина – техніка – середовище", страница 5

З’ясуємо місце людини в системі "Л-Т-С" на прикладі визначення умов оптимального проектування об’єктів водного транспорту країни. У порівнянні з іншими видами та галузями виробництва водний транспорт відрізняється надзвичайно вираженою специфікою трудової діяльності і побуту. Серед принципово важливих факторів, від яких залежить БЖД людини і що властиві тільки водному транспорту, можна відзначити, насамперед, тривалість перебування екіпажу на судні (до півроку і більше), щоденне спілкування з вузьким колом людей (командою), сформованим, як правило, без урахування їхньої психологічної сумісності, розлучення з родиною і близькими друзями, брак інформації про них, традиційне суднове харчування, змушене статеве стримування, зміну алгоритмів часових поясів, постійну готовність до виникнення небезпечних ситуацій, боротьби за живучість судна, рятування власного життя та ін. До того ж багатомісячний постійний, цілодобовий вплив усього комплексу несприятливих, небезпечних і шкідливих фізичних, хімічних, біологічних та метеорологічних процесів і явищ, що супроводжують систему "екіпаж – судно – середовище" чи "людина – судно – середовище" ("Л-С-С").

Будь-яке судно в першу чергу є засобом доставки вантажів, тому зрозумілі і традиційні підходи до його проектування, а саме: забезпечення максимальних об’ємів для розміщення вантажів, експлуатаційної надійності, високої швидкості ходу тощо. На жаль, з досягненням оптимальних вантажних та експлуатаційних характеристик, тобто з удосконалюванням одного елементу зазначеної системи – "судна", у жертву завжди приносилися інтереси двох інших її елементів – насамперед "людини", а потім і "навколишнього середовища". Сучасний стан питання такий, що, наприклад, експлуатаційна надійність системи "Л-С-С" забезпечується при проектуванні суден, як правило, дублюванням набору механізмів, що входять до складу енергетичної установки (ЕУ), резервуванням її апаратів і систем, а не їхнім удосконалюванням. Природно, за рахунок комфортності екіпажу генеруються підвищені шум, вібрація, загазованість, статична електрика, електромагнітне й інфрачервоне випромінювання, насиченість виділюваними органічними речовинами тощо. Як наслідок, застосування двовалових енергетичних установок веде до збільшення довжини корпусу, його змоченої поверхні та в цілому опору судна, а через це зростають необхідна потужність і загальна маса ЕУ, погіршуються гідродинамічні умови роботи гребних гвинтів. Збільшення енергозавантаженості комплексу "двигун–гвинт" для підвищення швидкості ходу спричиняє підвищений рівень механічних коливань його деталей вузлів та агрегатів, що негативно впливають на людину. Внаслідок впливу перелічених факторів у членів екіпажу спостерігаються зниження гостроти зору (через вібрацію), зменшення обсягу уваги (через підвищення шумового випромінювання), швидка втомлюваність (від впливу електромагнітних полів), головні болі, порушення сну, дратівливість, стомлення зору. Кожен фактор окремо і їхнє сполучення впливають на організм моряка, провокують відповідні зміни, що приводять до розвитку характерної хронічної патології, яка є основною причиною аварій та екстремальних ситуацій на суднах. Якщо врахувати, що помилки людини присутні ще й при проектуванні, побудові, обслуговуванні морської техніки, можна стверджувати, що "людський фактор" є відповідальним за 60 % аварій безпосередньо і до 30 % побічно.

Якісний аналіз причин аварійності суден