Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи у 90-х роках, страница 4

n  Керівництво Словенії створило загони самооборони і  почало військові дії проти Югославської народної Армії (ЮНА);

n   ЄС проявив велику активність, намагаючись стати посередником між Югославією і заколотницями-республіками. Але по суті припинилася економічна допомога Югославії,  дії ЄС носили анти-югославський і антисербський характер

Схема наступальних операцій ЮНА проти Словенії  і Хорватії у 1991 р.

                             

Проголошення незалежності югославських республік

l  Косово (Сербія) — 2 липня 1990

l  Словенія — 25 червня 1991

l  Хорватія — 25 червня  1991

l  Македонія — 18 вересня 1991

l  Боснийська Боснія и Герцеговина — жовтень 1991

l  Хорватська Співдружність Герцег-Босна — 18 листопада 1991

l  Республіка Сербська  Крайна (Хорватія) — 19 грудня 1991

l  Республіка Сербська (Боснія и Герцеговина) — 9 січня  1992

l  боснийсько-хорватська Боснія и Герцеговина — 5 квітня 1992

l  Чорногорія — 3 червня 2006

Основні сторони югославських конфліктів:

n  Серби,  на чолі з Слободаном Мілошевичем;

n  Хорвати,  на чолі з Франьо Туджманом;

n  Боснійці,  на чолі з Алія Ізетбеговичем;

n  Косовські албанці,  на чолі з  Ібрагімом Руговою (фактично — Хашимом Тачі).

Основні результати громадянської війни в Югославії

•  відокремилися 4 із 6 республік: Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Македонія;

•   На територію Боснії і Герцеговини та Косово були введені миротворчі сили ООН;

•   У 1992 р. Сербія і Чорногорія перетворились у Союзну республіку Югославію (СРЮ);

•   з червня 2006 р. після виходу з союзу Чорногорії Югославія остаточно розпалася

Специфіка югославського конфлікту

n  у  вирішенні конфліктів брали участь ООН, США та їх союзники по НАТО;

n  Росія відіграла помітну, але другорядну роль;

n   Македонці у війні участі не брали, а отримали незалежність мирним шляхом;

n   Словенці брали участь у війні протягом двох тижнів з федеральним центром

Основні позиції конфліктуючих сторін

Сербська позиція

l  Війна розглядалася як оборона цілої держави, а перетворилася в боротьбу за виживання сербського народу та його об’єднання в межах однієї країни;

l  Сербська більшість проживала в Сербії, північній Боснії і Східній Герцеговині, тому серби були втягнуті в усі міжетнічні конфлікти

Хорватська позиція

o Одна з умов вступу Хорватії у федерацію є визнання права на відокремлення від неї;

o Хорвати тяжіли до створення незалежної хорватської держави

Боснійська позиція

n  Боснійських мусульман було мало і до 1992 р. чіткої позиції вони не займали;

n  Незалежність отримали після проведення референдуму

Результати війни за незалежність Словенії   ( червень 1991 р.)

n  Тривала тільки десять днів і представляла собою збройний конфлікт з Югославією ( війська ЮНА) після проголошення в червні 1991 р. незалежності Словенії;

n  В ході боїв війська ЮНА втратили 45 чол. вбитими, 146 поранено, 4693 військових і 252 співробітників федеральних служб  взято в полон;

n   З боку Словенії – 19 загиблих і 182 поранених;

n  12 загиблих іноземних громадян

Війна за незалежність Хорватії  ( 1991-1995 рр.)

n  Почалася в грудні 1990 р. після виходу Хорватії зі складу Югославії на фоні загострення міжнаціональних відносин на території Югославії;

n  Серби, які проживали в Хорватії, проголосили створення Сербської автономної області Крайна;

n   В квітні 1991 р. серби Крайни прийняли рішення  про вихід зі складу Хорватії і приєднання до Республіки Сербської, що було підтверджено на проведеному референдумі;

n   У зв’язку з цим 25 червня 1991 р. Хорватія і Словенія проголосили свою незалежність від Югославії

n  В червні-липні 1991 р. почалися бойові дії ЮНА проти Словенії, що закінчилося невдачею;

n   В серпні 1991 р. розгорнулася широкомасштабна війна проти Хорватії, але не зважаючи на військову перевагу ЮНА, вона діяла досить неефективно;

n   В грудні 1991 р., під час війни була проголошена Республіка Сербська Крайна;