Трансформаційні процеси в країнах Центральної та Східної Європи у 90-х роках, страница 2

l   За ініціативи «Хартії-77» було створено Громадянський форум ­– демократичний орган, який об’єднав противників тоталітарного режиму;

l   В Словаччині було створено демократичну організацію «Громадськість проти насильства»;

l  Організації вимагали відмовитися від керівної ролі КПЧ в країні і покарати винуватців репресій. Але події розвивалися мирним шляхом

Наслідки “оксамитової революції”

o Наприкінці листопада керівник КПЧ був усунутий, скасована стаття Конституції про її керівну роль;

o  29 грудня 1989 р. Федеральні збори обрали лідера опозиції Вацлава Гавела президентом країни;

o  головою зборів обрано лідера «Празької весни» О. Дубчека;

o До 1991 р. радянські війська з її території були виведені

Результати демократичних реформ в 90-х рр. в Чехословаччині

n  демонтовано адміністративно-командну систему управління економікою;

n  рівноправність різних форм власності;

n   схвалено закон про приватне підприємництво в усіх сферах економіки;

n  залучення іноземного капіталу;

n  роздержавлення і приватизація;

n  підняття життєвого рівня населення

Розпад Чехословаччини

l  результати парламентських виборів 1992 р. стали формальним приводом до розпаду Чехословаччини.

l   в Чеській республіці більшість голосів набрала Громадянська демократична партія (ГДП) на чолі з В.Клаусом,

l   в Словаччині 37,2% виборців підтримали Рух за демократичну Словаччину (РДС ) на чолі з В. Мечьяра;

l   Після переговорів були сформовані уряди Чехії і Словаччини і почався процес підготовки до цивілізованого припинення союзу Чехії і Словаччини і створення конфедерації;

l    конфедерацію створити не вдалося. У 1992 р. Федеральні збори прийняли закон про розділення федерації на дві самостійні держави – Чехію ( 10,3 млн. чол.) і Словаччину (5, 2 млн.)., що є парламентськими республіками;

l   Відповідно до пропорції населення було розділено майно, фінанси та інші цінності

Наслідки розпаду Чехословаччини

n  Чехія має розвинуту промисловість, політичну стабільність, що дозволило їй увійти до «Клубу багатих», тобто Організацію економічного співробітництва і розвитку, що об’єднує найбільш розвинуті країни світу;

n   Словаччина менш політично стабільна, ніж Чехія, але в економічному плані вона від неї ще відстає. Стосунки між ними стабільні і міцні

Угорщина в 80-х рр.

l  в країні визріває політична і економічна криза, що привело до відставки у 1988р. Я. Кадара;

l   Генеральним секретарем партії стає Карой Гросс, якому необхідно було стабілізувати економіку і скоротити зовнішню заборгованість країни;

l  ухвалена програма стабілізації економіки за рахунок створення спільних підприємств з західними фірмами, надання пільг зарубіжним партнерам, закриття збиткових підприємств;

l   Поширювалася гласність, створювалася багатопартійна система

Реформи законодавства Угорщини у 1989 р.

n  про право громадян створювати об’єднання і асоціації;

n  про проведення мітингів та зборів;

n  закон про референдум, про президента республіки і вибори;

n  держава почала називатися Угорською республікою;

n  У 1990 р. на парламентських виборах комуністи отримали поразку і до влади прийшли правоцентристські партії, що відстоювали створення ринкової економіки;

n   Президентом обрано Арпада Генца

Злам тоталітарної системи в Угорщині

o У 1989 р. почалися заворушення в м. Тимішоар у Трансільванії, де влада застосувала репресії проти пастора-реформатора Л. Бекеша;

o  Виступи прихожан підтримали жителі міста, зібралося кілька тисяч чоловік на центральні площі з вимогами проведення демократичних реформ і гаслами «Геть Чаушеску»

o Н. Чаушеску оголосив бойову тривогу і наказав відкривати по заколотникам вогонь без попереджень;

o 16-17 грудня 1989 р. у Тимішоарі було вбито понад 100 чол. і 200 поранено. Це привело до страйків по всій країні під проводом Румунського демократичного фронту;

o В Бухаресті під час маніфестації за наказом Чаушеску війська почали стріляти у натовп

o був сформований Фронт національного порятунку(ФНП),підтриманий армією, на чолі з Іоном Ілієску, який оголосив про повалення диктатури Чаушеску;