Податкові відносини між державою та платниками податків, страница 3

Оскільки пониження фіскальної спрямованості можливе при одночасному підвищенні рівня збирання податків та платежів, передумовою створення цілісної ефективної політики повинно стати конструктивне співробітництво усіх суб'єктів податкових відносин. Не буде перебільшенням стверджувати, що без відповідної допомоги та сприяння з боку платника податків органи подат­кової служби не зможуть досягти високої ефективності у своїй роботі навіть за умови ідеальної (що досить проблематично) податкової політики. Необхідність партнерства між державою та платниками податків — це не тільки найважли­віший підсумок дистанції, пройденої податковою системою, а й орієнтир, що значною мірою визначає майбутнє у сфері податкової політики.

З огляду на це винятково важлива наступальна орієнтація на розробку системи, побудованої на новому рівні зацікавленості та відповідальності сторін податкових відносин. Тільки це зробить масове ухиляння від податків неможливим і нетерпимим. При цьому мова йде не лише про те, щоб збира­ти усе, що належить державі, а й про те, щоб навчитись достовірно обґрун­товувати те, що їй належить. На нашу думку, плідності цієї роботи сприяти­ме концепція взаємодії між державою та платниками податків, покладена се­ред інших факторів в основу податкової політики.

Узагальнено її зміст зводиться до підпорядкування податкової політики створенню умов, за яких суб'єкти господарювання, реалізуючи особисті інтереси, зможуть сприяти розв'язанню завдань, що стоять перед державою. Практично це може бути досягнуто, якщо реформування чи вдосконалення податкових відносин відбуватиметься з урахуванням інтересів платника по­датків. Це означає, що тактика управління і контролю в податкових органах більшою мірою повинна диктуватися природою фіскальних порушень та по­ведінкою платників щодо вимог фіску. В подальшому, узагальнюючи ці фак­тори, працівники податкової адміністрації на підставі більшої аналітичної спрямованості своєї діяльності мають порівнювати та поєднувати об'єктивні та суб'єктивні (бажані) потреби платника податку з реальними можливостя­ми їхнього задоволення за існуючих соціально-економічних умов. Природно, що таке поєднання залежно від його значимості повинне позначитися не ли­ше на формах і методах організації роботи податкових органів, а й на побу­дові податкової системи. Виявлені стратегічні проблеми мають бути розв'я­зані на законодавчому рівні. Схематично цей механізм подано на рис. 1.

Запропонований підхід, в якому формування і управління податковою системою уявляється не тільки з висоти державних інтересів, а й з позиції окремих суб'єктів ринкового господарства, дасть можливість по-новому по­дивитися на окремі заходи щодо її реформування (зокрема, політику надання пільг, механізм фінансових санкцій), оцінити їхній характер, спрямованість з урахуванням складного переплетіння загальних і приватних інтересів. Об'єд­нання у межах ідеї гармонізації інтересів кількісних та якісних параметрів по­даткових відносин у майбутньому може забезпечити досягнення тієї розумної

Рис. 1. Концепція взаємодії у податкових відносинах між державою.

збалансованості інтересів держави та платників податків, яка є важливою умовою поступального розвитку багатьох країн із ринковою економікою.

Завдання зміцнення податкових відносин на підставі запропоно.ваної концепції складне, але у багатьох випадках посильне за рахунок його поетап-ного вирішення. Початковий етап — урахування інтересів платників податків за тими позиціями, які цілком досяжні й не стають на заваді нагальним інте­ресам держави та цілям, наміченим нею у даному відрізку часу. Наступні етапи — врахування інтересів платників податку в міру зростання складності їхньої реалізації внаслідок відсутності належних соціально-економічних умов.

Постановка нових завдань потребує Нестандартних підходів до їхнього вирішення. Одне з них — пошук нетрадиційних форм роботи податкової служби та якісне її реформування на цій підставі,

Сьогодні зусилля органів державної податкової служби спрямовані на прискорення процесів становлення власної, істотно нової податкової сис­теми та забезпечення найповнішого виконання поставлених перед нею зав­дань. Для здійснення останніх ДПА наділена двома основними повнова­женнями: збирати державні податкові доходи та здійснювати контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства. Загалом во­ни зводяться до закріплення тих відносин, що склалися (в основному фіскальної орієнтації), однак не сприяють необхідною мірою їхньому роз­витку та вдосконаленню. Це, в свою чергу, стає перешкодою на шляху максимальної реалізації потенціалу податкових перетворень. Саме тому при незмінності загальної стратегії — забезпечувати та контролювати правиль­ність і своєчасність податкових надходжень — визріла необхідність концеп­туальних уточнень та певного переміщення акцентів у діяльності податко­вих адміністрацій.