Сьогодні інтеграційні процеси у світі досягли досить високого рівня розвитку, вони охопили більшість країн планети, але всі інтеграційні об'єднання проходять, як правило, у своєму русі однакові етапи.
1. Підготовчий етап – етап, на якому країни підписують угоди, що передбачають надання більш сприятливого режиму одна одній в торгівлі. Митні тарифи можуть зберігатися, при цьому ніяких міждержавних органів для керування такими преференційними угодами не створюється.
2. Зона вільної торгівлі– це такий рівень інтеграції, при якому країни-учасниці домовляються про повне взаємне скасування митних тарифів і квот у торгівлі між собою. У той же час кожна держава проводить свою власну торгово-економічну політику щодо третіх країн.
3. Митний союз– це етап, на якому країни-члени об'єднання не тільки ліквідують митні тарифи й квоти усередині союзу, але й встановлюють єдині митні тарифи стосовно третіх країн. У цьому головна відмінність митного союзу від зони вільної торгівлі.
4. Загальний ринок– етап, на якому країни домовляються про свободу руху не тільки товарів і послуг, але й факторів виробництва – капіталу й робочої сили.
Свобода міждержавного пересування під захистом єдиного зовнішнього тарифу вимагає більш високого рівня міждержавної координації економічної політики. Така координація здійснюється на періодичних нарадах (зазвичай один-два рази на рік) глав держав й урядів країн-учасниць, значно частіших зустрічах керівників міністерств фінансів, центральних банків й інших економічних відомств.
5. Економічний союз – це більш розвинений етап інтеграції, коли на додаток до того, що є в межах загального ринку, відбувається узгодження, координація економічної політики країн-учасниць шляхом періодичних зустрічей, нарад глав держав й урядів, керівників різних міністерств.
На цьому етапі виникає потреба в органах, наділених уже не просто здатністю координувати дії й спостерігати за економічним розвитком, але й приймати оперативні рішення від імені угрупування в цілому. Уряди узгоджено відмовляються від частини своїх функцій і тим самим поступаються частиною державного суверенітету на користь недержавним органам.
6. Повна економічна інтеграція– це етап, що поєднує всі розглянуті типи інтеграції плюс проведення єдиної економічної політики всіма країнами-учасницями угрупування, що вимагає уніфікації правового законодавства в межах даного інтеграційного союзу.
Повна економічна інтеграція припускає загальну для всіх країн-учасниць валютну політику, тобто єдину валютну систему з єдиними валютними відносинами і єдиним валютним механізмом: єдину валюту, єдині правила регулювання валютних курсів, загальний центральний банк й та ін. Слід зазначити, що інтеграційні процеси відбуваються як на макроекономічному рівні, так і на мікроекономічному. Причому ці два рівні інтеграції іноді йдуть паралельно, але частіше перетинаються, переплітаються між собою, доповнюють один одного. Чітко простежується тенденція до переваги макроекономічного рівня інтеграції, тобто до більшого посилення міждержавного регулювання економічних відносин країн-учасниць інтеграційних угруповань. Значно впливає на створення й функціонування того або іншого типу інтеграції політичний фактор. Адже, за своєю суттю, інтеграція вимагає від її учасників віддати частину національного суверенітету в жертву ідеям національної державності.
Процеси інтеграції найбільш інтенсивно відбуваються у Європі. У 1957 р. у Римі був підписаний, а в 1958 р. ратифікований договір про утворення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) між 6 країнами Європи: ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами й Люксембургом.
У 1960 р. на противагу ЄЕС був укладений договір про створення Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), куди ввійшли сім держав: Англія, Австрія, Данія, Норвегія, Португалія Швеція, Швейцарія – так звана «Європейська сімка» під егідою Англії.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.