З моменту виникнення інтеграційне об'єднання ЄЕС виявилося ефективнішим у порівнянні з ЄАВТ. Власне кажучи, ЄЕС поглинуло ЄАВТ, і в цей час у ЄС (в 1993 році воно ЄЕС офіційно перейменоване в Європейські спільноти) входить 27 держав: Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Данія, Німеччина, Греція, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Люксембург, Латвія, Литва, Мальта, Нідерланди, Португалія, Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція. ЄС має асоційованих членів із числа країн, що розвиваються.
Інтеграційні процеси в Західній Європі, еволюціонуючи, пройшли 4 етапи
Перший етап (кінець 50-х початок 70-х років ХХ ст.) характеризується поступовим скасуванням мит і кількісних обмежень у торгівлі між країнами-членами ЄЕС, формуванням митного союзу, введенням єдиного митного тарифу стосовно третіх країн.
Другий етап (середина 70-х – середина 80-х років ХХ ст.) – це період застійного, кризового розвитку західноєвропейської інтеграції. Інтеграція не стала панацеєю від світової економічної кризи 1973-1975рр. Різке падіння промислового виробництва й зростання безробіття відбулися в країнах-членах ЄЕС, підсилилися диспропорції в рівнях економічного розвитку між країнами Співтовариства.
Третій етап (середина 80-х – початок 90-х років ХХ ст.) відрізняється подальшим успішним розвитком інтеграційних процесів, збільшенням членів співтовариства й розширенням до 69 складу країн, що розвиваються, асоційованих у ЄЕС. З 1979 року в ЄЕС починає діяти Європейська валютна система (ЄВС), тобто проводиться валютна інтеграція. Її головна мета – використати західноєвропейську регіональну валюту ЕКЮ на противагу долару й згідно з новою зміненою економічною й політичною обстановкою у світі виробити загальну стратегію у валютно-фінансовій сфері країн-членів ЄЕС і реалізовувати її у МВФ, на нарадах Великої сімки, у системі світогосподарських зв'язків.
Головним імпульсом у подальшому просуванні процесів інтеграції в Західній Європі стало набуття чинності із 1 липня 1987 р. Єдиного Європейського акта (ЄЄА).
ЄЄА підтвердив загальну мету держав-членів співтовариства – формування Європейського Союзу як союзу політичного й економічного, у якому забезпечується високий рівень інтеграції в економічній, валютно-фінансовій і гуманітарній областях, а також у зовнішній політиці, включаючи забезпечення безпеки.
На третьому етапі головним результатом інтеграції в межах ЄЕС було формування до кінця 1992 року єдиного внутрішнього ринку країн-членів Співтовариства, а також створення передумов для формування валютного й політичного союзів.
Четвертий етап (середина 90-х років – початок ХХІ ст.). Із січня 1993 р. здійснюється вільне пересування факторів виробництва, тобто в межах ЄЕС сформувався єдиний економічний простір, що є новим якісним етапом у розвитку західноєвропейської інтеграції. На основі Маастрихтського договору (лютий 1992 р.) ЄЕС з 1 січня 1994р. перетворилося в ЄС.
Згідно з Маастрихтським договором відбувається поетапне формування єдиної європейської валютної системи з єдиною грошовою одиницею євро. У період з 1999 р. по 2002 р. взаємно фіксуються курси валют і прив’язуються до євро, засновується Центральний банк ЄС й європейська система центральних банків. З 2000 р. почали друк грошових знаків євро з європейською символікою на одному боці купюри й національною символікою – на іншому. Із січня 2002 р. євро ввійшло в обіг поряд з національними валютами, а з липня 2002 р. стало єдиною грошовою одиницею в межах ЄС. Одночасно формується єдиний політичний союз, що виражається в політичному зближенні країн ЄС й у посиленні дієвості унікальної системи міждержавного керування в ЄС за допомогою п'яти основних інституціональних органів: Європейського парламенту, Комісії ЄС, Європейської ради, Ради міністрів, Суду ЄС, що представляють законодавчу, виконавчу й судову влади.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.