Проект планування і забудови сільського населеного пункту

Страницы работы

Содержание работы

1.Проектування с.н.п. як елемента єдиної системи розселення.

 Межі господарств, типи (категорії) населених пунктів.

Під системою розселення розуміється визначена сукупність населених пунктів, тісно пов’язаних між собою в економічному відношенні, по лінії соціально-культурно-побутового обслуговування населення, використання транспортних і інших інженерних комунікацій. Кожний населений пункт такої системи є складовою частиною комплексу поселень, виконує в його складі визначені функції, розвивається домовлено з іншими населеними пунктами. Розселення характеризується ступенем концентрації людей в місцях проживання, густиною поселень і розміщенням їх на визначеній території.

Існує два види розселення: міське (міста і поселення міського типу) і сільське (села, хутори, поселення сільського типу). Основним класифікаційним признаком для міських і сільських поселень служить чисельність їх населення.

В проекті планування і забудови сільського населеного пункту установлюється масштаб і характер розвитку в зв’язку із загальним розвитком господарства і району. Визначається планувальна структура, функціональне і будівне зонування, архітектурно-планувальна організація культурно-побутового обслуговування, житлової забудови, виробничих об’єктів і комплексів, установлюється система комунікацій, інженерного обладнання, озеленення, обумовлюється почерговість реконструкцій і інших містобудівельних міроприємств. В проекті планування і забудови комплексно вирішуються соціально-економічні, архітектурно-художні, будівельні і інженерно-технічні запитання з урахуванням перспектив розвитку населеного пункту.

В основу проектів планування і забудови сел покладена ідея поступового перетворення історично складених сел і хуторів в сучасні поселення, в яких побутовий комфорт і високий рівень культурно-побутового обслуговування поєднувалися б з перевагами сільської місцевості.

Для архітектора одним із найважливіших етапів в розробці проекту планування і забудови сільського поселення є обстеження і вивчення існуючого населеного пункту, його ландшафтний і містобудівний аналіз.

До ландшафтного аналізу  відноситься вивчення природніх особливостей ділянки і навколишнього ландшафту, в результаті якого виявляються і відображаються на топографічному плані: найбільш живописні місця обстеженої ділянки і навколишнього ландшафту (видові точки) для збереження зорово-просторового зв’язку між ними і окремими елементами поселення, а також вибору найбільш оптимального місця для суспільного центру, парку, житлової забудови, виробничого будівництва; домінантні і фонові елементи для використання іх у створенні виразного силуету і панорами забудови; тальвеги, водорозділи; характер рельєфу для вивчення реальних можливостей економічної прокладки інженерних комунікацій, створення водойомів, організації забудови; межі затоплення, заболочених, просадочних ділянок, крутих схилів, сільськогосподарських угідь, лісних масивів і інших ділянок, не придатних для будівництва або потребуючих спеціальної інженерної підготовки території.

При обстеженні житлової забудови виявляється стан житлового фонду: наявність житлових будівель, розподілення їх по поверховості, загальна площа житлових будинків і їх планування, ступінь морального і фізичного зносу.

Визначаються порушення нормативних санітарно-гігієнічних вимог: несприятлива орієнтація будівель, недостатні розриви між житловою забудовою і виробничими будівлями, а також виявляються ділянки, які можуть бути використані під нове будівництво (пустирі, залишки великорозмірних присадибних ділянок, ділянки старих будівель, які підлягають зносу). Поряд із санітарно-гігієнічними і інженерно-технічним станом житлового фонду виявляються композиційні, стильові і архітектурно-художні якості житлової забудови. На основі обстежень житлових територій розробляють необхідні реконструктивні міроприємства.

2.Архітектурно-планувальні рішення.

2.1.Функціональне зонування

Основу планувальної структури поселення складає функціональне зонування його території, що заключається в розподіленні і взаємозв’язаному розташуванні всіх зон поселення з урахуванням забезпечення зручних пішохідних і транспортних зв’язків, а також санітарно-гігієнічних, архітектурно-художніх і економічних вимог і умов.

Від того, наскільки компактно розміщені житлова і виробнича зони, залежить вартість благоустрою території, спорудження доріг, інженерних комунікацій, а також довжина шляху пересування людей на виробництво і назад. Відносно сельбищної зони виробнича зона або її ділянки, сектори розміщуються автономно – на значній відстані або суміжно – поблизу з урахуванням нормативних санітарно-захисних розривів.

Сельбищну зону рекомендується розташовувати на територіях, сприятливих для здоров’я людей, найбільш гарних за природніми умовами, добре інсольованих, вище по рельєфу і течії річки, а також з навітреної сторони по відношенню до сільськогосподарських комплексів, несприятливих в санітарно-гігієнічному відношенні. Сельбищну зону слід відокремлювати санітарно-захисною смугою від виробничої і складських зон.

Для створення сприятливих в санітарно-гігієнічному відношенні умов сельбищну зону поселення не рекомендується розташовувати по обидва боки залізничних доріг і автомобільних доріг, щоб не допускати рух зовнішнього транспорту через територію житлової зони. Необхідно виключити рух по житловим вулицям поселення вантажного автотранспорту, сільськогосподарських машин і тварин з ферм. Небажано житлову і виробничу зони розташовувати по обидва боки транспортного шляху, так як транзитний рух порушує нормальні пішоходні зв’язки і погіршує санітарні умови проживання. При розміщенні поселення поблизу залізничної і автомобільної доріг першої-третьої категорії рекомендується між ними і житловою забудовою передбачати озеленені смуги шириною на менше 50 м.

2.2.Характеристика (типи)

архітектурно-планувальних прийомів житлової забудови в залежності від поверховості, форм ведення підсобного господарства.

Різноманітність регіональних факторів, а також ряд особливостей, притаманних сільській забудові, обумовлюють застосування різних видів житлової забудови.

Присадибна забудова з малоповерховими житловими будинками є традиційною для сільського будівництва. Можливість використання дешевих будівельних матеріалів, полегшених конструкцій, простих методів механізації при малоповерховому будівництві, а також вірогідність використання присадибної ділянки для господарських цілей: утримання тварин, вирощування огородніх і садових культур – все це пояснює доцільність присадибної малоповерхової забудови.

Похожие материалы

Информация о работе