Не дивлячись на збільшення будівництва індивідуальних житлових будинків присадибного типу було б неправильним вважати, що в сільських населених пунктах і в подальшому не знайдуть застосування багатоквартирні житлові будинки з найбільшими за площею приквартирними ділянками, а також забудова поселень будинками безприсадибного типу.
Для будівництва на селі застосовують різні архітектурно-планувальні прийоми організації забудови.
2.3.Розташування і типологія
громадських будівель і споруд.
За функціональним призначенням заклади культурно-побутового обслуговування населення можна поділити на слідуючі групи:
1) Учбово-виховні – дитячі сади і яслі, школи, школи-інтернати, музичні і художні школи, профтехучилища, технікуми і ін.;
2) Культурно-просвітницькі – клуби, Будинки культури, кінотеатри, концертні зали, бібліотеки і т.п.;
3) Спортивно-оздоровчі – стадіони, спортивні зали, басейни для плавання, спортивні площадки і т.п.;
4) Лікувально-профілактичні – лікарні, поліклініки, фельдшерсько-акушерські пункти, аптеки, медицинські пункти
5) Адміністративні і громадські – сільрада, контора, пошта, телеграф, зберкаса ;
6) Торговлі і громадського харчування – універмаги, продовольчі і промтоварні магазини, столова і кафе;
7) Господарсько-побутові і комунальні – комбінати побутового обслуговування, готелі, бані, пральні, гаражі і ін.
Дитячі громадські заклади – сади, яслі, школи слід розміщувати на самостійних ділянках у віддаленні від вулиць і транзитних доріг, магазинів, котельних, гаражів, виробничих будівель і інших несприятливих в санітарному відношенні об’єктів. Прийоми розміщення дитячих закладів в селі: 1) на ділянці в житловому кварталі; 2) на самостійній ділянці між житловими кварталами разом із садом або парком житлового району; 3) поза житлової забудови на території, що прилягає до парку, зеленому масиву, водойому.
Культурно-просвітницькі заклади слід ізолювати від транспорту, витоків гаму, зв’язати з озелененими територіями, парками, садами і т. д. Транспортні під’їзди до господарської частини споруди повинні бути повністю ізольовані від пішохідного руху.
Спортивно-оздоровчі заклади можуть розміщуватися в закртих приміщеннях, залах і глядацько-спортивних будівлях. В поселеннях бригад або відділень за нормами передбачають відкриті площинні споруди, в центральних поселеннях і міжгосподарських центрах передбачаються і криті спортивні зали, а також штучні плавальні басейни. У великих поселеннях краще організовувать загальнопоселенський спортивний центр, розташовуючи його на окремих ділянках бажано в парковій зоні. Для цих поселень додаткові спортивні підцентри організуються для молоді, що навчається, на шкільних ділянках.
Лікувально-профілактичні заклади розташовуються на ділянках окремо від громадського центру, бажано на зовнішній межі сельбищної території, але обов’язково на відстані не більше 50 м від житлових будинків і громадських споруд. Їх ділянки повинні бути найбільш сприятливі в санітарно-гігієнічному і природньому відношенні, розташовані поблизу зелених насаджень з підвітряного боку від забудови на високому провітрюваному місці, ізольовані від транзитних магістралей, з якими вони повинні бути зв’язані зручними під’їздами. В невеликих поселеннях, де немає лікарні, для надання допомоги передбачають медицинські або фельдшерсько-акушерські пункти.
Адміністративні та громадські заклади розташовуються на ділянках, легко досяжних для пішоходів, з організацією зручних, але не перетинаючих з рухом пішоходів транспортних під’їздів. Особливості планування і розмір поселення визначають розподілене або сумісне в єдиному громадському центрі розміщення адміністративного, культурно-просвітницького і торгового комплексів. Вірогідні і варіанти їх поєднання.
Заклади торгівлі і громадського харчування розподіляються на заклади повсякденного і періодичного використання. Заклади торгівлі і громадського харчування бажано не тільки наближати до житла, але й збільшувати, створюючи великі комплекси, торгові центри. Тому в залежності від планувальної структури і розміру поселення можуть бути застосовані одно- або двоступінчата внутрішньопоселена система обслуговування. У великих поселеннях, крім загальнопоселенного торгового центру треба організовувати підцентри із підприємств повсякденного обслуговування, розміщуючи їх в мікрорайонах або житлових групах. Планування торгової площі повинна передбачати чіткий розподіл потоків руху покупців, обладнання місцями для відпочинку, зберігання колясок, велосипедів, товару.
Господарсько-побутові та комунальні заклади в залежності від їх призначення можуть входити в склад громадського центру або розміщуватися на самостійних ділянках. Такі заклади, як комбінат побутового обслуговування, фотоательє, готель, слід розміщувати в складі забудови торгового центру. Баню, пральну, пожарне депо, гаражі, котельню слід розміщувати на одній ділянці, розташованій на території, яка ізольована від житлової забудови і громадських споруд. В сільських поселеннях нерідко організовують комунально-складську зону на ділянці, яка розташовується за межами житлової забудови, в санітарно-захисній смузі відчуження на шляху до виробничих підприємств.
2.4.Організація вулично-дорожньої мережі, пішохідно-транспортного обслуговування.
Шляхи і вулиці сільських поселень вирішуються у вигляді єдиної системи шляхів сполучення з урахуванням перспективного розвитку населених пунктів, їх внутрішніх і зовнішніх зв’язків. За функціональним призначенням сільські вулиці і проїзди розділяються на сільські дороги, головні і житлові вулиці, житлові і господарські проїзди. Вулиці і дороги, які служать для руху транспорту і пішоходів, доповнюються системою пішохідних доріг.
Транспортно-пішоходні зв’язки мають велике значення для композиції поселення в цілому. Вулична мережа – основа планувальної структури населеного пункту, яка об’єднує в одне ціле всі частини поселення. Сучасне сільське поселення представляє собою затишні і масштабні пішоходні вулиці і доріжки. Найбільш доцільно пішохідний і транспортний рух ізолювати один від одного так, щоб кожний з них складав самостійну мережу.
Вплив пішохідних зв’язків на формування архітектурно-планувальної структури сільського поселення є однією із особливостей його планувальної організації. Трасування пішоходних вулиць і доріжок краще всього проектувати, враховуючи зв’язок між структурними елементами поселення, а також добиваючись гармонії з природнім і штучним ландшафтом.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.