Постановки мети наукового дослідження. Загальна цільова структура прикладної наукової праці, страница 9

Під час реалізації безпосередніх завдань експериментального дослідження стає необхідною й обов'язковою розробка конкретної програми й методики його проведення. При цьому в процесі складання програми експериментального дослідження здійснюють специфічну методологічну процедуру трансформації завдань у конкретні питання дослідження. Зазначена процедура є складним розумовим процесом, логіку якого відбито на загальній методологічній схемі рис. 24.

Для з'ясування її сутності нагадаємо, що в першому розділі наукової праці завдання експериментального дослідження формулюють у їх найбільш загальному вигляді. Так, відповідно до алгоритму їхньої постановки у прикладі, рис. 22 сформульовано такі завдання експериментального дослідження:

2. Визначити фактичний стан процесу трудового навчання в умовах школи.

3. Обґрунтувати оптимальну систему форм і методів реалізації процесу трудового навчання школярів.

4. Експериментально перевірити систему оптимізації форм і методів трудового навчання в умовах школи.

Очевидно, що таких загальних формулювань завдань недостатньо для реалізації процесу написання конкретної методики їхнього вирішення. І це цілком природно, оскільки на даному етапі формулювання завдань ще немає і не може бути повної визначеності в остаточних варіантах постановки окремих питань дослідження, на основі яких вирішуються зазначені завдання. Це пов'язано з тим, що у результаті виконання аналізу стану проблеми дослідження до моменту постановки завдань здійснюється лише загальне теоретичне обґрунтування можливості їхнього експериментального вирішення.

Із методологічної схеми (рис. 24) видно, що для постановки кожного конкретного питання експериментального дослідження дослідник має опанувати достатньо великим обсягом різноманітної інформації (правий стовпчик схеми) і володіти певними навичками її використання (лівий стовпчик). Крім того, він повинен також вміти використовувати зазначену інформацію під час трансформації завдань (або фокусування окремих питань) дослідження у відповідні пункти програми експериментального дослідження.

http://www.ukrreferat.com/lib/pedagog/tehnologiya_naukovogo_doslidzhennya/4.files/image010.jpg

Рис. 24. Методологічна схема редукції мети експериментального дослідження до його окремих питань

Так, для остаточного формулювання питань, спрямованих на вирішення кожного конкретного завдання експериментального дослідження, дослідникові необхідно обґрунтувати ряд відсутніх елементів методологічного характеру, які дозволяють здійснити перехід від виробленого теоретичного знання до його емпіричної перевірки, а також переконатися в можливості розробки певних методик і методів такої перевірки. Інакше кажучи, йому мають бути відомі процедури обґрунтування відповідних методологічних передумов і необхідних часткових методик проведення експерименту по кожному пункту програми дослідження.

Обґрунтування методологічних передумов експериментального дослідження дозволяє встановити певні підходи, методи, прийоми і конкретні критерії визначення, порівняння та оптимізації вивчення взаємодії різних сторін об'єкта пізнання. Здійснюють його, як правило, поступово, починаючи на етапі аналізу проблеми наукової праці й завершуючи безпосередньо під час розробки методики експериментального дослідження.

Викладена вище логіка процедури постановки мети, завдань і питань дослідження, розгляд засобів і методів та змістовного боку її реалізації дозволяють відзначити таки важливі методологічні обставини.

По-перше, усі розв'язувані в науковому дослідженні завдання з достатнім ступенем вірогідності можна диференціювати на теоретичні й емпіричні.

По-друге, окремі питання наукового дослідження за аналогією із засобами їхнього розв'язання доцільно класифікувати як теоретичні, методологічні, логічні, статистичні, аналітичні й експериментальні.

По-третє, методологічна сутність процедури алгоритмічної побудови ортодоксальної цільової структури наукової роботи полягає в обґрунтуванні глибини дослідження об'єкта, яка саме й визначається на уявній осі "мета —> завдання —»питання" цієї структури.

По-п'яте, сформована таким чином цільова структура зумовлює і подальшу логіку всіх пізнавальних дій, і арсенал засобів наукового пізнання, необхідних для реалізації дослідження.