Н. Моісєєва, П. Забєлін трактують поняття конкурентоспроможності як здатність приносити прибуток на вкладений капітал у короткостроковому періоді не нижчий заданого, або як перевищення над середньостатистичним прибутком у відповідній сфері бізнесу. В. Грошев конкурентоспроможність товарів трактував як сукупність споживних властивостей товару, що відрізняють його від аналогів за ступенем та рівнем задоволення потреб покупців та витратами, пов’язаними на його придбання, обслуговування та експлуатацію. Хоча використати це визначення у відношення до послуг не завжди буде можливим, на нашу думку це найбільш повне визначення терміну конкурентоспроможності завдяки врахованим витратам на товар (послугу) та його корисності за весь період життєвого циклу, але воно не враховує можливо різну конкурентоспроможність товарів та послуг на різних ринках у різні часи; також не зазначено хто є основним оцінювальником конкурентоспроможності товарів: покупець чи продавець.
Аналогічні недоліки присутні також у визначенні терміну конкуренто-спроможності у О. Андрєєвої та А. Кредисова. Так А. Кредисов відмічає “конкурентоспроможність – це характеристика товару, що відображає його відмінність від аналогічного конкурентного товару як за ступенем відповідності конкретній потребі, так і за витратами на її задоволення”. На думку автора головною умовою конкурентоспроможності є відмінність товару від аналогічного товара-конкурента. О. Андрєєва термін конкурентоспроможності оцінила наступним чином: “конкурентоспромож-ність – це характеристика товара-конкурента за ступенем відповідності конкурентній суспільній потребі і по витратам на її задоволення”. Безперечним є те, що ступінь відповідності товару суспільним потребам на різних ринках буде різним, що не враховано у попередніх визначеннях. Недоліки, зазначені вище були ліквідовані у понятті В. Швеця, яке міститься у короткому словнику менеджера: “конкурентоспроможність продукції є ніщо інше, як прояв якості продукції в умовах ринкових відносин і визначається здатністю продукції бути проданою на конкретному ринку, у максимально можливому об’ємі та без збитків для виробника”. Дане визначення показує, що товар (послуга) є конкурентоспроможними на конкретному ринку, об’єми їх продаж перевищують об’єми продаж товарів аналогів, при цьому продавець отримує прибуток, що у свою чергу є одним з показників ефективної роботи будь-якого суб’єкта ринкової економіки.
Проте, дотепер не існує єдиного підходу до визначення поняття конкурентоспроможності освітніх послуг.
Аналізуючи вищенаведені визначення конкурентоспроможності, які у більшості відносяться до товарів, ми можемо запропонувати наступне визначення конкурентоспроможності освітньої послуги.
Конкурентоспроможність освітньої послуги – це властивість послуги закладу вищої освіти, що забезпечує визначену частку у визначений час на відповідному ринку і має відповідні економічні, соціальні, пізнавальні та інші характеристики, які перешкоджатимуть перерозподілу частки цього ринку на користь інших суб’єктів.
Наслідком даного визначення є наступні твердження щодо освітньої послуги:
- цілком конкурентноздатною може бути визнана тільки така послуга, яка має різні по своїй природі показники, що не поступаються відповідним показникам наданої послуги в умовах конкретного ринку і не може бути представлена на ринку послуг протягом певного часу іншими суб’єктами (потенційними конкурентами) за різних обставин;
- основою для оцінки конкурентоспроможності будь-якої послуги повинно бути комплексне дослідження ринку методами сучасного маркетингу, що дозволить не просто визначити деякий абстрактний “базовий зразок”, але і правильно оцінити місце аналізованого об'єкта на даному ринку у співставленні з аналогічними оцінками реальних і можливих суб'єктів ринку;
- для покупця послуги винятково важливе значення має сума витрат, необхідних для задоволення відповідних потреб (отримання освіти).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.