Варіантне проектування механізації будівельно-монтажних робіт монолітно-каркасного житлового будинку в м.Харкові, страница 3

3.3.2 Земляні роботи.

Раціональність способів виконання земляних робіт повинна забезпечувати виконання їх у задані строки при умові максимальної механізації із застосуванням сучасної техніки і прогресивних методів отримання найкращих техніко – економічних показників.

В залежності з діючим положенням на будівельному майданчику проводять зрізку рослинного шару. Для планування та зрізки рослинного шару використовується бульдозер ДЗ-9 на базі трактора Т-100 з довжиною обрізу відвалу 3.03 м та висотою 1.1 м. Товщина шару зрізки рослинного шару дорівнює 20см. Ґрунт складують у відвал з подальшим використанням на благоустрої території. Частину ґрунту використовують для зворотної засипки.

Влаштування котловану здійснюється екскаватором Э652 з ємністю ковша 0.55м³ з навантаженням на автотранспорт та подальшим вивезенням.    

При зведенні цивільних будівель риття котловану здійснюється одноковшовим екскаватором, із застосуванням інших механізмів, таких як скрепери і бульдозери.

При виїмці ґрунту із завантаженням на транспорт, застосовуємо екскаватор із прямою лопатою, риття котловану здійснюється як лобовими так і боковими проходками в залежності від рельєфу і розташованих поблизу зелених насаджень.

При боковій проходці ґрунт вивантажується на транспорт, розміщений збоку від екскаватора, паралельно його руху, а при лобовій проходці – на транспорт, що подається сзаду екскаватора по днищу котловану.

3.3.3 Роботи по влаштуванню монолітного ростверку.

Всі роботи виконуються в дві захватки потоковим методом. Роботи виконуються після ручної доробки грунту. Спочатку пробурюють свердловини буровою установкою СО-2.

Буріння ствола для паль ведуть без обсадних труб під шаром глинистого розчину. Зруйновані бурінням породи виносить циркулюючий в свердловині глиняний розчин, який очищують відстоєм для подальшого використання, а по мірі необхідності замінюють свіжим.

Якщо свердловина суха, то напівжорстку суміш трамбують, і вона, розпираючи свердловину, трохи обтискує грунт, що поліпшує контакт палі з грунтом.

Після закінчення буріння в свердловину опускають металевий каркас і заповнюють бетоном (осадка конуса 18 см), використовуючи метод, при якому труба вертикально переміщується. Бетонування ведуть до відмітки 0.3-0.5 м вище проектної, щоб верх бетонного стрижня, в якому є частки глини, можна було сколоти до відмітки низу ростверку. Буронабивні палі потрібно бетонувати без перерв. Якщо палі розташовані ближче 1.5 м одна від одної, їх виготовляють спочатку через одну, щоб не пошкодити сусідні палі, а другим проходом влаштовують пропущені палі.

В процесі виготовлення буронабивних паль ведуть журнали, в яких записують усі данні про буріння та бетонування.

Після закінчення бетонування паль влаштовують бетонну підготовку під ростверк. Потім встановлюють опалубочні щити і в них опускають металевий каркас. Подача каркасів, бетонної суміші, щитів опалубки та інших матеріалів здійснюється баштовим краном КБ-160.2. Після влаштування стрічкового фундаменту під стіни будівлі виконується монтаж фундаментних блоків. Бетонну суміш на об’єкт підвозять бетонозмішувачі, встановлені на шасі автомобілів.

Під час  та після робіт по заливці бетону виконується догляд за бетоном. Зростання міцності бетону значною мірою залежить від вологості середовища. Для попередження виникнення усадкових тріщин бетон укривають і поливають не пізніше ніж через 10...12 годин, а в жарку та вітряну погоду не пізніше ніж через 2..3 години після укладання суміші. Найпростішим і найпоширенішим методом є безпосереднє укривання поверхні бетону матеріалами, що утримують вологу: матами, рогожею, піском.

Зворотню засипку проводять після закінчення монтажу блоків, потім пневмотрамбовками ущільнюють грунт.

3.3.4 Влаштування каркасу будинку.