Досвід застосування кардіомаркерів на догоспітальному етапі

ДОСВІД  ЗАСТОСУВАННЯКАРДІОМАРКЕРІВ  НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

Полтавська станція швидкої медичної допомоги.

Більше ¼ випадків надання допомоги на догоспітальному етапі займають виклики до хворих кардіологічного профілю – статистика  станції швидкої медичної допомоги м. Полтава. Це не випадковість, так як  серцево-судинні захворювання залишаються головною причиною смертності хворих в усьому світі. Гострий коронарний синдром є однією з провідних патологій у кардіології  відрізняється більш високою смертністю через ризик таких ускладнень як раптова смерть, рецидивуючий інфаркт міокарда, обумовлений наявністю рецидивів ішемії (клінічно та за даними ЕКГ), ранньої постінфарктної нестабільної стенокардії, гемодинамічною нестабільністю, супутніх шлуночкових аритмій, тощо. Незважаючи на очевидні успіхи в лікуванні гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії, що складають гострий коронарний синдром (ГКС), на їх долю припадає до 50% усіх смертельних випадків. Ключовими проблемами ведення пацієнтів з ГКС є своєчасна і точна діагностика, оцінка ступеня ризику та прогнозу захворювання, призначення адекватного алгоритму лікування.

Більше половини причин розвитку больового синдрому  у пацієнтів, які звертаються по допомогу складає кардіальна патологія (мал 1).

Мал 1. Причини розвитку больового синдрому.

Діагностика розвитку ГКС на час виклику бригади швидкої допомоги, як правило,  базується на наявності у хворого типового ангінозного нападу та/або характерних змін при  ЕКГ обстеженні: поява «коронарних» зубців Т, зміщення сегменту ST і, якщо напад триває більше години – поява патолгічних зубців Q.  Існують критерії оцінки ризику для різного ступеня елевації сегмента ST, які в цілому підпорядковуються наступній тенденції: чим більший ступінь відхилення ST від норми, тим вищий ризик ускладнень. Елевація сегмента ST корелює з критичним стенозом і повною оклюзією проксимальної коронарної судини, що зумовлює більшу площу ураження, ніж при стенозі дистальних дрібних судин, при яких спостерігається депресія ST.

Електрокардіограма (ЕКГ) залишається першим, найбільш важливим методом для діагностки ГІМ, проте характерні особливості присутні тільки у 80% випадків заключного встановлення діагнозу гострий інфаркт міокарду. У багатьох випадках  на початку захворювання  основним діагностичним критерієм для ГКС є суб’єктивний статус, тобто характерні скарги хворого, та дані анамнезу які свідчать про погіршення перебігу ІХС. Під час обов’язкового в таких випадках ЕКГ обстеження у пацієнтів, які раніше перенесли ГІМ, або з вираженими порушеннями внутрішлуночкової провідності, процесів реполяризіції підтвердити діагноз неможливо. У таких випадках доцільним є застосування лабораторних методів діагностики -  визначення "серцевх ферментів".  На даний час в клінічній практиці Серед основних вимог, яким повинен відповідати «ідеальний» кардіомаркер є:

-  повністю кардіоспецифічний

-  не визначається в кровообігові в нормі

-  не потребує спеціальних методів зберігання

-  простий при застосуванні

-  швидко визначається

Усе більшу актуальність набуває визначення в сироватці (плазмі) крові нових міокардіальних маркерів – тропонінів I і Т (ТнI і ТнТ. Цей тест є найсучаснішим та найточнішим маркером оцінки ризику гострого коронарного синдрому, оскільки відповідає критеріям абсолютної міокардіальної специфічності і є надійним раннім індикатором розвитку ІМ та зростання ризику ускладнень. Позитивні тести на тропонін збільшують ризик важких ускладнень та смерті в десятки разів у порівнянні з особами з негативним тропоніном, за даними різних досліджень. Найчутливішим і  специфічним маркером некрозу кардіоміоцитів є підвищення концентрації тропонінов I і  Т, що входить, як відомо, до складу тропоміозінового комплексу скоротливого міокарду. В  нормі кардіоспецифічні тропоніни в  крові не визначаються або їх концентрація не перевищує наймінімальніших значень, встановлюваних окремо для кожної клінічної лабораторії. Некроз кардіоміоцитів супроводжується порівняно швидким і  значним збільшенням концентрації тропонінов I і  Т, рівень яких починає перевищувати верхню межу норми вже через 2–6 г після ангінозного нападу і  зберігається високим протягом 1–2 тижнів від початку інфаркту Основною причиною підвищення активності ферментів в  сироватці крові у  хворих гострим ІМ є руйнування міокардіальних клітин і  вихід (вимивання) клітинних ферментів, що вивільняються, в  кров.

Розвиток імунологічних аналізів для серцевих тропонінів T (cTnT) і I (cTnI), покращує рівень діагностики. Ці зміни повністю специфічні для пошкодження міокарду, дозволяють оцінити ступінь інфаркту краще ніж визначення  CK-МВ. Одним з найбільш цінних є використання цих маркерів при обстеженні пацієнтів без чітких электрокардіографічних змін.

Тест iSCREEN-TroponinI – це одностадійний in vitro імунохроматографічний тест, розроблений для якісного визначення серцевого Тропоніну I (сТnI) (серцевого маркера) у зразкх цільної крові, сиворотки і плазми людини і є допоміжним засобом діагностики інфаркту миокарда.