Принцип тестування : після добавлення дослідного матеріалу на подушечку для зразку, той починає рухатися по подушечці і змішуватися з нанесеним анти-сТnI золотим кон’югатом. Суміш з допомогою капілярних сил рухається мембраною і реагує з нанесеними в тестовій зоні анти-сТnI антитілами. При наявності сТnI, в тестовій зоні формується забарвлена в рожевий колір лінія. Якщо зразок не має відповідної концнтрації сТnI, тестова зона залишається безбарвною. Зразок, рухається до контрольної зони і формує забарвлену в рожевий колір контрольну лінію що свідчить про, придатність тест – приладу і дійсності проведеного тесту.
Підвищення рівня тропоніну Т виявляеться у 40% хворих нестабільною стенокардією, але тільки у хворих з нестабільною стенокардією III класу по E. Braunwald. Ці зміни можуть бути короткочасними або тривалими. Найбільш часто вміст тропоніну Т підвищується у хворих із змінами кінцевої частини шлуночкового комплексу при ЕКГ обстеженні, особливо преходячими змінами сегменту ST які являютья передвісниками неблагоприємного прогнозу у пацієнтів з нестабільною стенокардією. Концентрація тропоніну Т в сиворотці крови в перші години появи болю чітко залежить від кровотоку в зоні інфаркту.
Показаннями для визначення тропоніну Т на догоспітальному етапі є:
- підозра на розвиток гострого інфаркту міокарду при неінформативності даних ЕКГ обстеження : рубці після перенесеного інфаркті міокарду, неспецифічні зміни ЕКГ, блокади ЛНПГ.
- необхідність диференційної діагностики ГІМ та НС , особливо якщо госпіталізація в залежності від встановленого діагнозу проводиться у різні заклади: блок реанімації кардіологічного стаціонару чи палата інтенсивної терапії терапевтичного стаціонару.
Слід пям'ятати, що остаточне трактування результатів дослідження ферментів і скоротливих білків в сироватці крові при гострому ІМ можливе тільки в комплексі з оцінкою клінічної картини захворювання, змін ЕКГ і даних інших лабораторних і інструментальних методів обстеженя Відсутність гіперферментемії не виключає розвитку ІМ.
На базі Полтавської СШМД для діагностики гострих пошкоджень міокарду на догоспітальноу этапі з червня 2007 р. впроваджене застосування кардіомаркерів. Тропоніновими тестами оснащено спеціалізовані кардіологічні і загальнопрофільні бригади.
Враховуючи, що інформативність тестів на визначення кардіомаркерів достовірна, якщо час від початку серцевого нападу складає не менше 4 - х годин був проведений аналіз карт викликів до кардіологічних хворих за 9 місяців 2007 року (мал 2). З 20276 випадків кардіологічної патології гострий коронарний синдром становив 594 (3%). У 67 випадках для встановлення діагнозу застосовані тропонінові тести.
Мал 2. Час від прчатку розвитку больового синдрому.
Основними причинами застосування тестів для визначення тропонінів крові у таких пацієнтів була неінформативна ЭКГ (наявність рубцевих змін після перенесеного інфаркту міокарду, повна блокада лівої ніжки пучка Гіса, виражені дифузні зміни міокарду), при відсутності характерних для ушкодження миокарду вогнищевих змін з нявністю клінічної картини, типової для ГІМ(мал 3.).
Мал 3. Причини застосування тестів для визначення тропонінів крові.
У всіх випадках використання кардіомаркерів проведення тесту був дійсним, у 65 випадках – негативним, у 2 – х випадках – позитивним. Серед встановлених з врахуванням результатів використання кардіомаркерів діагнозів найбільшу кількість слкадає нестабільна стенокардія на фоні рубців після перенесеного інфаркту(мал 4).
Мал 4. Встановлені діагнози з врахуванням даних тропонінових тестів.
Діагноз ГІМ з
використанням кардіомаркерів встановлений тільки у 2 –х випадках. Це обумовлено
слідуючими причинами:
- доїзд бригад ШД до хворих з ГКС у 95% випадках становить 15 хв. При цьому тривалість больового нападу більше 2-х годин була у 176 пацієнтів.
- при наявності достовірних ознак ГІМ тропоніновий тест на догоспітальному етапі не проводився через недоцільність.
- у всіх випадках (3) проведення тромболізису на догоспітальному етапі клінічні симптоми та дані ЕКГ обстеження не потребували додаткових методів обстеження .
У випадках коли тест на визначення тропонінів крові був негативний, пацієнти госпіталізовані у відділення терапевтичного профілю, або після покращення стану залишені вдома, відмовившись від госпіталізації, про що повідомлено в поліклінічні відділення за місцем проживання.
Враховуючи, що в м.Полтава госпіталізація пацієнтів з ГКС в залежності від встановленого діагнозу проводиться у різні заклади позитивним результатом стало те, що враховуючи дані тесту на визначення кардіомаркерів хворі госпіталізовувалися ціленаправлено.
Висновки:
1.Використання кардіомаркерів покращує якість діагностики гострого коронарного синдрому на догоспітальному етапі.
2.Ціленаправлена госпіталізація дає зачну економію часу та коштів, що дозволяє обслужити більшу кількість викликів бригадами ШД.
3. Використання кардіомаркерів допомагає вирішити питання про проведення тромболітичної терапії на догоспітальному етапі при підозрі на розвиток ГІМ у пацієнтів з неінформативною ЕКГ.
4.Використання тропонінових тестів на догоспітальному етапі загальнопрофільними бригадами (оснащені ЕКГ або дистанційними кардіопередавачами) при негативних результатах дослідження не викликалася спеціалізована кардіологічна бригада для консультації.
Література:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.