Невідкладна допомога хворим з гострим коронарним синдромом

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ХВОРИМ З ГОСТРИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ

Період загострення хронічної ішемічної хвороби серця визначається як гострий коронарний синдром. Цим терміном об'єднують такі клінічні стани, як нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда та раптова коронарна смерть. Загострення пов'язане з порушенням коронарного кровообігу внаслідок розриву атеросклеротичної бляшки або її ерозії з різним ступенем утворення тромбу.

Діагностика базується на наявності у хворого типового ангінозного приступу та даних ЕКГ.

НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ

Головна задача лікаря швидкої допомоги - своєчасне купірування болю:

1.Дати нітрогліцерин 0, 5 мг 1-2-3 таблетки повторно або аерозоль нітрогліцерину (контроль АТ).

-  Ввести ненаркотичні анальгетики, седативні препарати (анальгін 50% - 2 мл, сибазон 0,5% - 2 мл, димедрол 1% - 1 мл).

-  При неефективності попередніх заходів або при тривалості больового синдрому більше 15 хвилин ввести наркотичні анальгетики – морфін 10-20 мг в/в струминне на фізіологічному розчині, можливе використання нейролептанальгезії - фентаніл 0,05% - 1 мл та дроперидол 0,25% - 2-4 мл в/в струминно на фізіологічному розчині.

2. Раннє призначення ацетилсаліцилової кислоти 250 мг всередину.

3. Призначення β-блокаторів: пропранолол 20-40 мг або метапролол 25-50 мг сублінгвально або всередину (при відсутності протипоказань).

4. Усунення факторів, що сприяють посиленню ішемії: артеріальна гіпертензія, порушення ритму серця.

Подальша тактика надання допомоги хворим з гострим коронарним синдромом визначається відмінностями ЕКГ-картини:

Пацієнти, шо мають стійку елевацію сегмента ST або стійку блокаду лівої ніжки пучка Гіса, що гостро виникла (така ЕКГ-картина обумовлена повною оклюзією коронарної артерії та відповідає розвитку у хворого великовогнищевого пошкодження), потребують: відновлення прохідності коронарної артерії шляхом проведення тромболітичної терапії або первинної транслюмінальної коронарної ангіопластики у відповідних спеціалізованих стаціонарах кардіологічного профілю, а за неможливості проведення останніх - проведення антикоагулянтної терапії (введення гепарину 5 000-10 000 од. внутрішньовенне струминне або низькомолекулярного гепарину - еноксапарину натрію (Клексану) у дозі 1 мг/кг ваги хворого двічі на добу).

Пацієнти, у яких зміни на ЕКГ обумовлені гострою ішемією, але без підйомів сегменту SТ (можуть бути стійкі або минущі депресії SТ, деформація кінцевої частини шлуночкового комплексу, або нормальна ЕКГ в момент обстеження - така ЕКГ-картина пов'язана з частковою оклюзією коронарної артерії та розвитком у хворого дрібновогнищевого пошкодження міокарда або нестабільної стенокардії) потребують: обов'язкового використання гепарину внутрішньовенне або підшкірне 5 000-10 000 од. або низькомолекулярного гепарину - еноксапарину натрію (Клексану)у дозі 1 мг/кг ваги хворого двічі на добу.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ХВОРИМ З КАРДІОГЕННИМ ШОКОМ

Кардіогенний шок (КШ) - це гостра лівошлуночкова недостатність крайнього ступеня важкості, пов'язана зі значним пошкодженням міокарда лівого шлуночка.

Діагностика:

-    значне зниження АТ (менше 90 мм.рт.ст. );

-    зниження пульсового тиску (менше 20 мм.рт.ст. );

-    зниження сечовиділення (олігурія менше 20 мл на годину);

-    наявні периферичні ознаки шоку (поява холодного липкого поту, охолодження та ціаноз шкіри).

Виділяють три види КШ: рефлекторний, істинно-кардіогенний та аритмічний.

Надання допомоги при КШ залежить від його виду:

У разі рефлекторного шоку необхідно провести адекватне знеболювання - морфін 10-20 мг (1% - 1-2 мл) в/в струминне.

При аритмічному шоцінеобхідно швидко купірувати аритмії:

-  електроімпульсна терапія при пароксизмальних тахікардіях;

-  кардіостимуляція при розвитку блокад.

У разі істинно-кардіогенного шоку мають бути виключені інші причини шоку, такі як гіповолемія або побічні ефекти препаратів.

Для лікування після адекватного знеболювання використовують наступні препарати:

1.  Інотропні агенти (симпатоміметичні аміни):

- допамін (дофамін) 4% 5 мл (200 мг) розводять у 250-500 мл 5% розчину глюкози. Введення починають із 2-5 мкг/кг/хв (5-10 крапель на хвилину), поступово збільшуючи швидкість уведення до стабілізації АТ на рівні 100-110 мм.рт.ст.;

-  або добутрекс у флаконах по 25 мл (250 мг добутаміну гідрохлориду); 250 мг розводять у 250 мл 5% розчину глюкози, введення починають з 5 мкг/кг/хв, швидкість збільшують до стабілізації рівня АТ (оптимальна швидкість уведення препарату 5-10 мкг/кг/хв).

2. Неспецифічні протишокові заходи включають:

-   інгаляцію киснем через носові катетери;

-  глюкокортикоїдні гормони - преднізолон 60-90-120 мг в/в струминне;

-  введення реополіглюкину 200-400 мл (якщо введення великої кількості