Конструкція і призначення настроювальних елементів пристосувань. Установи, щупи, індикаторні оправки та інші

Заняття № 23-24    (продовженнятеми 7)              (4 години)

Тема: Конструкція і призначення настроювальних елементів пристосувань

План заняття: 1 Конструкції і призначення

2 Установи, щупи, індикаторні оправки та інші.

3 Стандартні направляючі елементи пристосувань.

Література   (1,с.52-72;  2,с.155-167;  4,с.191-202)

У лещатах, ділильних пристосуваннях і інших пристроях переміщення рухомих частин здійснюється по прямолінійних або кругових направляючих різної форми. Прямолінійні направляючі для полозок звичайно виконуються Т- образними або у вигляді ластівчиного хвоста з планками і клинами для регулювання зазору в сполученні. Наприклад (рисунок 1а) : Полозки 1 прикріплені до направляючих 2 за допомогою планок 7 і болтів 6; необхідний зазор в сполученні Б забезпечується шляхом шабрення планок при збірці.

Планка 3 і гвинти 5 служать для регулювання зазора в сполученні А, після чого гвинти стопоряться контргайками 4. Якщо гвинти 5 не можна розмістити збоку, то регулювання зазора в сполученні А здійснюють за допомогою одного або двох клинів 1 (як показано на рисунку 1б), які виконуються з ухилом 1/100 або 1/50. Клини 1 переміщаються при обертанні гвинтів 2, буртики яких входять в пази клинів (пази прорізаються після остаточного пригону). На рисуноку 1в, показані гвинти 2, що стопоряться натискуючою колодкою і допоміжними гвинтами  3.

Рисунок 1  Направляючі полозки прямокутної форми: а — регулювання планками; б, в — регулювання двома  і  одним  клином

Рисунок 2 - Направляючі   у   вигляді ластівчиного хвоста:   а — регулювання планкою;  б - регулюванняклином

На рисунку 2 показані направляючі у вигляді ластівчиного хвоста, які застосовуються при підвищених вимогах до точності пристосувань.

У конструкції, зображеній на рисунку 2а регулювання зазору між полозками і їх направляючою 2 здійснюється планкою 3 за допомогою гвинтів 4 з подальшою їх фіксацією контргайками. Якщо не можна застосувати бічні гвинти, то для регулювання зазору використовується клин 3 (рисунок 2б) переміщуваний гвинтом з буртиком.

Рисунок 3 - Неправильне і правильне   розташування регулювальних елементів щодо напряму сили різання

Клин виконується з ухилом від 1/50 до 1/100 і сполучається з відповідною похилою площиною полозок.

На рисунку 3 показані випадки правильного і неправильного розташування регулювальних планок і клинів щодо напряму сил різання Р.

Рисунок 4 - Типові конструкції кругових направляючих поворотних пристосувань

Кругові направляючі поворотних пристосувань з метою полегшення пригону виконуються кільцеобразними з канавками для мастила на поверхнях контакту (рисунок 4). Частина 1 повертається відносно нерухомого корпусу 3 на цапфі 2 (рисунок 4а, б) або на нерухомій осі 2 (рисунок 4в). У першому випадку закріплення в поворотній частині цапфа обертається в сталевій загартованій втулці 5, запресованої в чавунний корпус. У другому — втулка 5 запресовується в отвір поворотної частини. У ряді випадків (особливо для великих і важких пристосувань) поворотна частина вмонтовується на кульках (\рисунок 4г) з метою зменшення сил тертя. Щиток 4 зберігає направляючі   від   забруднення.

При конструюванні необхідно передбачати мастило длдя рухомих частин.

Кондукторні плити

Залежно від   зв'язку з корпусом кондуктора плити можуть   бути жорсткими,  відкидними,  змінними,  підвісними   і  підйомними.

Жорсткі плити відливають за одне ціле з корпусом або прикріплюють до нього зваркою, а частіше  за допомогою  гвинтів;   у  останньому випадку для точної фіксації плити   при  збірці  застосовують контрольні штифти.

Відкидні   або   шарнірні плити  дозволяють   відкривати   кондуктор для   установки  і  зняття  оброблюваних  деталей.  Відкидна   плита  автоматично     запирається     пружинною   клямкою    ГОСТ   13164).

Змінні або накладні кондукторні плити звичайно використовуються для обробки систем отворів в крупних деталях на радіально - свердлильних   верстатах.   Вони   накладаються   безпосередньо   на   деталь   і після необхідного орієнтування прикріпляються  до неї.       Підвісні плити застосовують при свердленні багатошпиндельними головками. Плита разом з головкою підвішується на шпіндель верстата і направляющими   колонками   зв'язується   з   корпусом   пристосування.  Над плитою розташовані пружини,  які   в момент   її   контакту з обробляючою деталлю  починають стискатися  і плитою закріплюють деталь.

Підйомні плити встановлюються на уступах колонок скальчатих кондукторів за допомогою рукоятки або пневмопривода і рейкової передачі підіймаються і  опускаються,  здійснюючи  одночасно  і  затиск деталі.

Плити виготовляються з високоякісного чавуну, рідше із сталі.

Товщина плит узгоджується з висотою кондукторних втулок і приймається в межах від 15 до 30 мм. Для   високих   втулок на плитах передбачаються  місцеві  потовщення  (бобишки).  

Установи