Методичні вказівки для підготовки до лабораторних робіт з курсу хімії: Експериментальна частина. Розділ 1 (Визначення молярної маси вуглекислого газу. Визначення еквівалентної маси магнію. Комплексні сполуки. Розчини електролітів), страница 2

3. Сипучі і рідкі речовини  для зважування  вміщують  у заздалегідь зважену посудину (бюкс).  Сипучі речовини можна  розмістити  на  попередньо зважений  папір  певного розміру  або на обидві шальки терезів   покласти папір  однакової маси і потім на лівий  папірець   насипати зі шпателя сипучу речовину.

4. Предмети, які зважують, повинні мати кімнатну температуру.

5. Масу зважених речовин виражають у грамах. Наприклад, 25 г 620 мг записують так: m(зразка) = 25,62 г, тому що точність зважування 0,01 г.

6. Після закінчення зважування нічого не залишати на терезах. Якщо в одній роботі треба провести кілька зважувань, то слід користуватись  одними і тими ж терезами і набором  гирок і важків.

       Отримати у викладача зразок  і  зважити його згідно з правилами.

       Правила і результати зважування  записати у зошиті  і  перевірити   їх  у викладача.

Лабораторна робота № 2

ВИЗНАЧЕННЯ МОЛЯРНОЇ МАСИ ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ

Мета роботи: вивчення методів  визначення  молярної маси речовини в газоподібному  стані.

   Карбон (IV) оксид (вуглекислий газ) добувають у пристрої (рис.2), що складається з апарата Кіппа (1), в якому у середній колбі знаходиться мармур, а у верхній та нижчій колбах – розведена (1:3) хлоридна кислота;  склянки Тищенко для осушування газу, де знаходиться концентрована сульфатна кислота (2);  колби для збирання газу (3).  Вуглекислий газ добувають,  діючи розчином хлоридної кислоти НСІ на мармур CaCO3 .

                                                                               Рис 2. Пристрій для

                                                                               одержання вуглекислого газу

     Порядок роботи:

1. Зважити на  технохімічних терезах з точністю до 0,01 г  суху колбу, закриту щільно пробкою, помітивши рівень, до якого вона  входить в колбу. Вагу записати у журнал.

2. Заповнити колбу карбон (IV) оксидом, опустивши трубку від апарата Кіппа до дна колби (протягом 2-3 хвилин).

3.  Зважити колбу, заповнену вуглекислим газом і закриту пробкою  (пробка повинна входити на ту ж глибину, як і при першому зважуванні). Наповнення і зважування треба проводити два-три рази до одержання сталої маси, тобто коли два послідовних результати будуть відрізнятися один від одного не більш ніж на 0,01 г. Вагу колби з  вуглекислим газом  записати.

4.  Виміряти об’єм  вуглекислого газу, для чого заповнити колбу водою до лінії мітки і вилити воду в мірний циліндр, записати об’єм.

5.  Записати атмосферний тиск і температуру, при яких виконується  дослід.

Запис спостережень.

1.  Вага колби з пробкою і повітрям  -  m1, г.

2.  Вага колби з пробкою та карбон (1V) оксидом  - m2, г.

3.  Об’єм колби V, мл.

4.  Температура t, 0C.

5.  Абсолютна температура T, K (T = 273 + t 0C).

6.  Атмосферний тиск P, мм рт. ст.

Розрахунок  молярної маси вуглекислого газу


      1. Визначення об’єму повітря в колбі  за нормальних  умов, використовуючи рівняння газового стану:


деV- об’єм колби, мл; P-атмосферний тиск, мм  рт. ст., Vо, Ро, То  - об’єм, тиск і температура за нормальних умов.

2. Визначення маси повітря ( m3 ), яке знаходилось у колбі, якщо відомо, що  маса 1 л повітря за н.у. дорівнює   1,29 г.

 3. Визначення маси водню ( m4) в об’ємі колби, якщо відомо, що  маса 1 л водню за н.у. дорівнює  0,09 г.

4. Визначення маси порожньої колби (m5):  m5 = m1 - m3 (г).

5. Визначення маси карбон (ІV)  оксиду  у колбі ( m6) : m6 = m2 - m5(г).

6. Визначення відносної густини вуглекислого газу за повітрям  та за воднем:

D пов = m6 / m3 ;       DН2    =  m6 / m4;

7. Визначення молярної маси   карбон  (ІV)  оксиду:

   а) виходячи з  відносної густини за повітрям: М1 (СО2)  =  29Dпов

   б) виходячи з відносної густини за воднем:  М2 (СО2)  =  2DН2

    в) виходячи з молярного об’єму газу: 

    г) виходячи з рівняння Менделєєва - Клапейрона:

PV = mRT / M ;     M 4 (СО2) =  m6RT /  PVо ,

де   R =  62360   мл . мм рт.ст./ (моль.К) 

8.


Визначення середнього значення молярної маси з точністю до 0,01 г

9. Визначення відносної помилки досліду у процентах:

Лабораторна  робота № 3

ВИЗНАЧЕННЯ  ЕКВІВАЛЕНТНОЇ  МАСИ  МАГНІЮ

Мета роботи: ознайомлення з методом визначення еквівалентної  маси  металів за об’ємом витисненого ними водню з кислоти.

В роботі проводиться визначення еквівалентої маси магнію методом витиснення водню з кислоти згідно з рівнянням :

Mg +  H2SO4  Õ  MgSO4  +  H2 ­.

Дослідження проводять у приладі,  який зображено на рис. 3.


Рис.3. Прилад для визначення об’єму  витиснутих газів:

1 - реакційна пробірка; 2 - бюретка із  гумовим  шлангом;  3 - штатив; 4 - лійка


Порядок роботи.

1. Зняти пробірку і у прилад через лійку залити дистильовану воду  до нульової відмітки. Для витиснення повітря  з приладу  лійку  кілька разів  опустити і підняти догори. При цій дії з приладу виходять  пухирки  повітря.

       2. Перевірити прилад на герметичність. Для цього з’єднати пробірку з бюреткою, закриваючи щільно пробки. Опустити лійку на 10-15 см.  Якщо рівень води  трохи знижується і зупиняється, то можна вважати, що прилад герметичний. Якщо рівень води постійно знижується, треба щільно закрити пробки або взяти  іншу  пробірку.  Відмітити  рівень води у бюретці  (V1).

       3. Зважити магній масою  0,04 г, використовуючи цигарковий папірець, і завернути його, як  цукерку.

4. Відмірити   мірною пробіркою 5 мл розбавленої сульфатної кислоти.

5. Зняти  реакційну пробірку з приладу,  перелити  в неї кислоту через  маленьку лійку так, щоб не змочити стінки верхньої частини реакційної пробірки.

6. Перевести реакційну пробірку у нахилене положення і помістити папірець  з металом так, щоб він не торкався кислоти.

7. В нахиленому  положенні  з’єднати пробірку з приладом і привести до контакту   метал  і кислоту, декілька разів обережно струшуючи пробірку і підтримуючи  пробку.   Коли почнеться реакція, стежити за тим, щоб вода,  яка витиснюється воднем з бюретки, не  виливалась на стіл. Після закінчення реакції  почекати,  доки пробірка не охолоне до кімнатної температури.