Характеристика елементів конкурентоспрможного потенціалу промислового підприємства. Виробничий-фінансові можливості підприємства

ТЕМА 5: ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕМЕНТІВ КОНКУРЕНТОСПРМОЖНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

1. Виробничий-фінансові можливості підприємства

2. Інтелектуальні можливості підприємства

3.Трудовий потенціал підприємства

1. Виробничий-фінансові можливості підприємства

Виявлення структури конкурентоспроможного потенціалу, його діагностика, аналіз конкурентних переваг і слабких сторін діяльності підприємства складають основу стратегічного аналізу його конкурентоздатного потенціалу. Проведення аналізу вимагає докладного вивчення особливостей кожного елементу, створюючого конкурентоспроможний потенціал.

Виробничий потенціал. Виробничий потенціал – це сукупність вартісних і натурально-речовинних характеристик виробничої бази, що виражається в потенційних можливостях проводити продукцію певного складу, технічного рівня і якості в необхідному об'ємі. Виробничий потенціал як елемент конкурентоздатного потенціалу прагне до цілей, які переслідує в планованому періоді суб'єкт стратегічного планування.

Сформований протягом десятиліть в умовах адміністративної економіки підхід до управління підприємством, такий, що припускає жорсткий розподіл фінансових і матеріальних ресурсів, виробив певні стереотипи в його розвитку і перетвореннях. Важливість постійного розвитку підприємства підкреслювалася багатьма ученими, при цьому розвиток розглядався в різних напрямах, основними з яких є технічний розвиток і переозброєння, реконструкція і модернізація підприємства. Питанням підвищення конкурентоспроможності підприємства увага по суті не приділялася.

Формування конкурентоздатного потенціалу підприємства безпосередньо пов'язане з можливостями його виробничого потенціалу. Для успішного вивчення проблеми максимального використання виробничого потенціалу підприємства доцільно, перш за все, визначити його зміст і структуру. Можна привести приклади, коли із-за неточного розуміння складу виробничого потенціалу, відсутність комплексного підходу до розгляду давалася неповна його оцінка.

Виробничому потенціалу як складній системі присвячена обмежена кількість робіт. Одним з перших виробничий потенціал охарактеризував А. І. Анчишкин, включивши в нього набір ресурсів, які в процесі виробництва приймають форму чинників виробництва. Цей ресурсний підхід до концепції виробничого потенціалу свого часу набув достатньо широкого поширення серед економістів.

Сьогодні найвиразніше виділяється декілька напрямів у визначенні виробничого потенціалу, намітилися дві "ресурсні" позиції. Перша – виробничий потенціал є сукупність ресурсів без урахування їх взаємозв'язків і участі в процесі виробництва. Дану позицію розділяє ряд авторів. Так, Л.И. Абалкин вважає, що потенціал є узагальнена, збірна характеристика ресурсів. На думку Д.А.Черникова виробничий потенціал характеризується сукупністю ресурсів без урахування реальних взаємозв'язків, що складаються в процесі виробництва.

Особливість думок авторів другої ресурсної позиції полягає в трактовании виробничого потенціалу як сукупності ресурсів, здатних проводити певну кількість матеріальних благ. Наприклад, Э.Б. Фігурнов вважає, що виробничий потенціал характеризує ресурси виробництва, кількісні і якісні їх параметри, що визначають максимальні можливості суспільства по виробництву матеріальних благ в кожен даний момент. Аналогічну позицію займає В.И. Свободін, розглядаючи виробничий потенціал як сукупність спільно функціонуючих ресурсів, що володіють здатністю проводити певний об'єм продукції. На думку Д.К. Шевченко виробничий потенціал є сукупність виробничих ресурсів, що сполучених в процесі виробництва, володіють певними потенційними можливостями в області виробництва матеріальних благ і послуг.

Разом з ресурсним підходом до визначення суті виробничого потенціалу в економічній літературі зустрічаються і інші підходи, близькі до оцінки виробничої потужності. Так, Ю.Ю. Донец рахує виробничий потенціал синонімом виробничої потужності підприємства, об'єднання і тому визначає його як максимально можливий річний, добовий, годинний або віднесений до іншої тимчасової одиниці об'єм випуску продукції. Крім того, на його думку поняття "Виробничий потенціал" носить переважно територіальний характер і розповсюджується на сукупність виробництв, розташованих на певній території.

Э.П. Горбанів під виробничим потенціалом розуміє масштаби виробництва суспільного продукту і національного доходу. С.А. Белова вважає, що виробничий потенціал є синтетичним показником рівня розвитку економіки.

В даний час існує декілька основних напрямів у визначенні виробничого потенціалу. Л.И. Абалкин і Д.А.Черникова виробничим потенціалом вважають кількість і якість ресурсів, які має в своєму розпорядженні господарська система, без урахування реальних взаємозв'язків, що складаються в процесі виробництва, Э.Б. Фігурнов, В.И. Свободін, Д.К. Шевченко – сукупність ресурсів, здатних проводити певну кількість