Психологічна структура управлінської діяльності. Психологічна структура та морально-психологічні засади управління

Тема 5.  Психологічна структура управлінської діяльності

5.1 Психологічна структура та морально-психологічні засади управління.

5.2 Психологія професионалізму. Соціокультурний і етнопсихологічний контексти управління.

5.3 Класифікація функцій управління.

5.4 Психологічний зміст функцій управління.

На попередній лекції ми розглянули тему “Психологія організації в управлінні” і усвідомили сутність і роль організації в сучасному управлінні.

Крім того, ми  ознайомилися з соціально-психологічними феноменами в організаціях, розглянули такі поняття, як “група” та “спільна діяльність” та проаналізували психологічні засади процесу впливу керівника на підлеглих.

5.1 Психологічна структура та морально-психологічні засади управління

Соціальне управління є однією з найскладніших галузей людської діяльності, в якій виявляються персоніфіковані відносини між людьми, об’єднаними трудовим процесом. Сучасне соціальне управління являє собою як управління людьми, так і управління діловою інформацією, технологічними процесами.

Ефективна управлінська діяльність неможлива без пізнання й використання соціальних та психологічних законів, оскількі вона пов’язана із взаємодією між людьми.

Керувати людьми  в процесі виробництва набагато складніше, ніж фізичними об’єктами, адже реакції людини на зауваження чи вимогу керівника різноманітні. Машина набагато легше піддається командам. Людина ж може інколи вдавати, що працює, а насправді ухилятися від роботи. Тому менеджер має чітко передбачувати поведінку і реакції своїх підлеглих, оцінювати їх за поведінкою, а не на підставі емоційного ставлення до них.

Управлінська діяльність – сукупність скоординованих дій та заходів, спрямованих на досягнення певної мети в межах організації.

Головне завдання управління – найоптимальніше з погляду соціальних і психологічних потреб залучення індивідів до процесу керованої діяльності.

Специфіку управлінської діяльності характеризує певна сукупність управлінських ситуацій.

Закономірним для цивілізованої економіки є зростання ролі морально-психологічного чинника в управлінні.

Моральність – характеристика, яка визначає ставлення людини до суспільства і містить внутрішню потребу особистості у здійсненні моральних дій та вчинків.

Неетична поведінка керівника є деструктивним чинником, який руйнує психологічну цілісність організації. Здебільшого її спричиняють:

1.  Конкурентна боротьба;

2.  Морально-психологічна неподготовленість менеджерів;

3.  Низькі моральні якості співробітників;

4.  Загальне зниження ролі етики в організації та суспільстві.

Здійснивши моральний вчинок, людина відчуває почуття задоволення, усвідомлює, що її совість чиста.

Моральна задоволенність керівника – показник ефективності менеджменту, пов’язаний із системою морального вибору.

Ще одним показником продуктивності управлінської діяльності є рівень соціально-моральної зрілості особистості.

Її крітерії:

1.  Трудова дісципліна, розвинуте почуття відповідальності.

2.  Потреба в турботі про інших.

3.  Здатність до активної участі у житті суспільства.

4.  Ефективне використання знань і здібностей.

5.  Здатність до психологічної та моральної близості з іншою людиною.

6.  Здатність до конструктивного роз’язання проблем.

Поведінка менеджера має бути реально сприйманим моральним орієнтиром для підлеглих.

5.2 Психологія професионалізму. Соціокультурний і етнопсихологічний контексти управління

Проблема професіоналізму в менеджменті є особливо значущою, тому що непрофесіоналізм в управлінні спричиняє величезні втрати в економіці, політиці, нагнітає психологічний дискомфорт, напруженість і конфлікти в міжособистісних стосунках.

Професіоналізм управлінської діяльності предбачає, що її функції виконують спеціально підготовлені спеціалісти з управління (менеджери), здатні використовувати наукові розробки суміжних з менеджментом наук, зокрема психології управління. Йдется про врахування керівниками не лише тенденцій і закономірностей розвитку ринкової системи, а й особливостей розвитку індивідуальних особливостей людини в професіоналізації управління.

Професіоналізм управлінської діяльності – сукупність загальнотеоретичних, спеціальних управлінських та психологічних знань, навичок і умінь, якими повинен оволодіти менеджер для ефективного її здійснення й корекції.

Ефективне управління передбачає наявність у керівників психологічної готовності до виконання управлінської діяльності, для якої характерні власний зміст і структура.

Психологічна готовність до управлінської діяльності передбачає:

1.  Наявність загальних і спеціальних здібностей, інтересу до управління;

2.  Наявність спеціальних знань та вмінь;

3.  Готовність до прийняття  ризикових рішвень, розв’язання складних