Управління організаціями як вид соціального управління. Управління як явище об'єктивного світу. Характеристика соціального управління

Ефективністю діяльності організації прийнято вважати ступінь її наближення до накресленої мети, який показує, наскільки організація є успішною у виконанні своїх функцій, тобто у наданні споживачам необхідних їм товарів та послуг. Продуктивність діяльності організації відображає обсяг ресурсів, використаних організацією для досягнення певної мети.

До основних ресурсів, які застосовують комерційні й некомерційні організації, належать:

§  люди (людські ресурси);

§  капітал, матеріали;

§  технології;

§  інформація.

Аналізуючи сутність управління, в англійській мові найчастіше використовують термін management. Ми будемо застосовувати як синоніми терміни "управління організаціями" та "менеджмент організацій". Отже, менеджмент організацій - спеціальний вид діяльності в організації, який беспосередньо несе відповідальність за досягнення поставлених перед організацієй цілей шляхом ефективного та продуктивного використання ресурсів.

2.4 Діяльність менеджерів - основа ефективного управління організаціями

Для перетворення управління на реальність в організації має функціонувати певна категорія людей, які здійснюють роботу з управління, — керівників (менеджерів).

У західній практиці менеджер — це суб'єкт управління в організації, професійний керівник, який усвідомлює, що він є представником особливої професії, а не просто інженером, чи економістом, який здійснює управління.

У вітчизняній практиці спеціальна підготовка професійних менеджерів лише розпочалася, тому слід із деякою обережністю ставити знак рівності між поняттями "керівник організації" та "менеджер організації", хоча реально вони виконують одну й ту саму управлінську функцію.

Підготовка професійних менеджерів є однією з найважливіших передумов реформування нашого суспільства та входження його в міжнародний простір.

Аналіз особливостей роботи менеджерів свідчить, що через складність управлінської діяльності до них висувається багато вимог. Цікавим є підхід Р.Дафта, який виокремлює три основні категорії навичок менеджера:

§  концептуальні;

§  людські;

§  технічні.

  Концептуальні навички — це когнітивні (пізнавальні) здатності менеджера сприймати організацію як єдине ціле і водночас чітко виокремлювати взаємозв'язки, що існують між її частинами. До них належать мислення менеджера, його вміння опрацьовувати інформацію, здійснювати планування, визначати перспективи діяльності організації.

Людські навички -— це здатність менеджера до роботи з людьми та з їхньою допомогою, а також уміння ефективно взаємодіяти як член команди. Ці навички виявляються в тому, як менеджер ставиться до співробітників, як він їх мотивує, як сприяє їхній діяльності та координує її, подає приклад, як спілкується та розв'язує конфлікти.

Технічні навички — це спеціальні знання та вміння, потрібні для виконання робочих завдань, тобто навички використання методів, технологій та обладнання, необхідних для виконання конкретних функцій. Володіння менеджером технічними навичками і передбачає наявність професійних знань, аналітичних здібностей; вміння правильно використовувати інструментальні та інші засоби   для розв'язання проблем у даній конкретній галузі.

Встановлено, що у міру просування менеджерів східцями ієрархії в організації потреба в технічних навичках знижується, а людські та концептуальні навички через їхню специфіку набувають значення.

Більш узагальнюючим і водночас близьким до зазначеного є підхід Г.Мінцберга щодо визначення основних десяти ролей, які виконують менеджери в організації, їх можна об'єднати у три концептуальні категорії:

1.  інформаційні ролі — управління інформацією ("приймач іінформації"; "розповсюджувач  інформації"; "представник організації — оратор");

2.  міжособистісні ролі — управління людьми ("головний керівник"; "лідер"; "сполучна ланка");

3.  пов’язані з прийняттям рішень – управління діями ("підприємець"; "пожежник", "усувач порушення"; "розподілювач ресурсів"; "здійснювач переговорів").

Кожна із цих ролей передбачає виконання різних видів діяльності, що забезпечує реалізацію головних функцій управління. Суттєвим моментом з цього погляду є твердження про те, що залежно від того, де працюють менеджери — в комерційних чи некомерційних організаціях, у великих корпораціях чи в малому бізнесі, вибудовується своя ієрархія управлінських ролей.

Таким чином, можна дійти висновку, що менеджмент організацій є одним із видів соціального управління й має свої певні завдання та особливості.

Висновок

Отже, сьогодні ми розглянули тему “Управління організаціями як вид соціального управління”, дізналися, що управління - це явище об'єктивного світу, яке має різні рівні. Ознайомилися з характеристикою соціального управління та особливостями управління організаціями.

Наступної лекції ми розглянемо тему «Особистість у психології