Вибір критеріїв діагностики та оцінки існуючих і проектних структур управління. Коефіцієнт централізації управління

Вибір критеріїв діагностики та оцінки існуючих і проектних структур управління

Н.І. Кабушкін у підручнику “Основи менеджмента” при оцінці рівня організаційної структури будь-якого підприємства пропонує такі показники:

1.  Коефіцієнт ланковості (ланкою вважаються відділи, бюро, структурні підрозділи, а також окремі спеціалісти, які виконують відповідні функції управління, або їх частини; до ланок також відносять менеджерів, які здійснюють регулювання та координацію діяльності декількох структурних підрозділів):

К_л =             

де   К_л - коефіцієнт ланковості;

С_лф - фактична кількість ланок на даному підприємстві;

С_л.оп - оптимальна кількість ланок на підприємстві, яке обране за базовий варіант.

Аналізуючи кількісні дані коефіцієнта ланковості, можна зробити такі висновки:

•      якщо коефіцієнт ланковості близький до 1 (зліва чи справа), то кількість ланок на підприємстві, що аналізується, також наближається до оптимальної кількості ланок;

•      якщо К_л< 1, то це свідчить про те, що на даному підприємстві ланки виконують цілу низку певних функцій, що може негативно впливати на діяльність організації в цілому. Виходячи з цього, необхідно збільшити кількість ланок через поділ великих підрозділів на більш дрібні;

•      якщо К_л > 1, ситуація прямо протилежна тій, що описана вище, тобто на підприємстві організаційна структура занадто розгалужена, ланки високоспеціалізовані; у такій ситуації доцільним стане об'єднання певних дрібних ланок у більші, що дозволить коефіцієнту ланковості наблизитись до 1 (К_л=> 1).

2.  Коефіцієнт централізації управління:

де   К_ц –  коефіцієнт централізації управління;

С_Т - кількість працівників топ-менеджменту (вищий рівень управління);

С_м - кількість працівників мідл-менеджменту (середній рівень управління).

Чим менший коефіцієнт від 1, тим більший ступінь децентралізації на підприємстві.

3.  Коефіцієнт територіальної концентрації:

де    К _тк - коефіцієнт територіальної концентрації;

С_п.т - кількість підприємств даного типу, які діють в одному регіоні;

S - площа даного регіону.

4.  Коефіцієнт керованості:

де    К_к- коефіцієнт керованості;

Н_к- середня норма керованості для управлінців відповідного рівня (для керівників вищої ланки - 6-8 чоловік, в окремих випадках 10-12, для керівників нижчої ланки - 20-25 чол.);

Ф_к- фактичний рівень керованості на підприємстві.

Коефіцієнт керованості свідчить про ефективність використання управлінського персоналу. Так, при значенні К <1 на підприємстві відчувається нестача управлінських кадрів, оскільки фактична норма керованості значно розширена. К_к > 1 свідчить про надто розгалужений управлінський апарат, оскільки кожен управлінець у своєму підпорядкуванні має невелику кількість підлеглих.

5.  Коефіцієнт зайнятості персоналу в апараті управління:

де    К₃ - коефіцієнт зайнятості персоналу в апараті управління;

С_у - чисельність апарату управління;

С_ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу. Цей показник характеризує питому вагу управлінського персоналу в загальній кількості ПВП.

6. Коефіцієнт дублювання функцій:

де    К_д - коефіцієнт дублювання функцій;

С_ф.п.   - кількість функцій, закріплених за декількома підрозділами;

С_ф.з.   - загальна кількість функцій.

Коефіцієнт відображає рівень дублювання функцій в апараті управління підприємством. Чим ближче цей коефіцієнт до 1, тим небезпечніше ситуація в апараті управління, оскільки декілька підрозділів виконують одну і ту саму функцію, неефективно витрачаючи ресурси.

6.  Коефіцієнт оперативності управління:

де  К_о - коефіцієнт оперативності управління;

D- встановлений термін виконання відповідних документів;

d- питома вага документів певного виду; К - відставання від прийнятого терміну виконання документів;

п - кількість видів документів.

Коефіцієнт оперативності управління характеризує своєчасність виконання документів в апараті управління.

8. Коефіцієнт ефективності організаційної структури управління:

де   К_еф - коефіцієнт ефективності організаційної структури;

Р_к- кінцевий результат (ефект), отриманий від функціонування організаційної структури управління;

В_y- витрати на управління (фонд оплати праці працівників апарату