Підвищення економічності роботи енергосистеми міста шляхом впровадження державної політики енергоефективності та ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів

,

Підвищення економічності роботи енергосистеми міста шляхом впровадження державної політики енергоефективності  та ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів

Підвищення економічності роботи енергосистеми міста визначається якістю інженерного  устаткування у роботі по благоустрою міст, селищ міського типу й населених пунктів сільської місцевості, їхнім плануванням і забудовою, конструктивним і технічним рішенням будинків, попитом населення на послуги установ і підприємств  сфери. Процеси використання палива й енергії в житлово-комунальному господарстві характеризуються розмаїтістю, що пояснюється різнорідністю й масовістю споживачів енергії, їх розосередженістю  по території України.

Проблема підвищення надійності роботи енергосистеми міста може бути вирішена за рахунок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів шляхом запровадження дійових механізмів реалізації державної політики енергоефективності, яка має комплексний загальнодержавний характер і може бути розв’язана шляхом об’єднання зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади та шляхом розробки програм соціально-економічного розвитку регіонів та галузей, спрямованих, у першу чергу, на зниження рівня енергоємності виробництва продукції, проведення робіт та надання відповідних послуг.

Можливими варіантами вирішення проблеми є:

Варіант 1. Розробка та реалізація окремих енергоефективних заходів, але, як показує практика, без розроблених відповідних нормативно-правових актів їх реалізація є малоефективною.

Варіант 2. Реалізація положень Комплексної державної програми України з енергозбереження, основним завданням якої є економія паливно-енергетичних ресурсів за рахунок зменшення їх споживання, у першу чергу у ЖКГ.

Досвід реалізації програми та аналіз досягнутих результатів свідчить, що головною проблемою незадовільного виконання КДПЕ є недієвість механізмів реалізації діючої Програми, при тому, що ці механізми повинні бути визначені не самою програмою, а ЗУ «Про забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів».

Варіант 3. Розробка і реалізація Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки, що дасть можливість створити умови для забезпечення зниження показника енергоємності ВВП та наближення його до рівня розвинутих держав, підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки шляхом удосконалення існуючої законодавчої та нормативно-правової бази, розроблення відповідних стандартів, нормативів та технічних регламентів для створення реальної системи державного управління енергоефективністю, впровадження дійових механізмів реалізації державної політики енергоефективності та енергозбереження.

Перевагою варіанта 3 є те, що реалізація Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки надасть поштовх для реалізації технічної політики держави та забезпечення соціально-економічного розвитку галузей і регіонів, яку повинні здійснювати уповноваженні на це центральні та місцеві органи виконавчої влади.

На основі порівняльного аналізу можливих варіантів можна зробити висновок, що оптимальним варіантом розв’язання проблеми є варіант 3, який є базовим для забезпечення розв’язання проблеми у повному обсязі і у відносно стислі терміни.

Запровадження та посилення заходів з енергоефективності стає все більш важливим питанням і потребує постійних зусиль протягом довгого часу. Для досягнення успіху, програми з енергоефективності повинні базуватись на розвиткові таких стратегій:

·  Стимулююче ціноутворення: передумова для успішного впровадження заходів з енергоефективності. Фіскальна та цінова політика є найбільш ефективним шляхом для інтерналізації  довгострокових витрат та доходів у ринку. Загальна непопулярність податків не повинна відволікати уряди від ретельного вироблення нових  схем оподаткування які враховують міжнародну конкуренцію  та негативний вплив  на побутових споживачів з малим статком. Постійне зростання цін на енергію навіть малими темпами проголошено публічно може на довгостроковій основі мати значний вплив на технологічні інновації.

·  Необхідність сприятливих та стабільних інституцій. Необхідно створити інституції, координувати, впроваджувати та оцінювати програми та заходи. Ефективна регуляторна база з законом про енергоефективність та офіційні конкретні цілі з вдосконалення можуть забезпечити довгостроковому основу для політики та уникнути негативного ефекту перервності дій.

·  Пакети заходів кращі ніж поодинокі міри. Кілька взаємодоповнюючих заході, пристосованих до національних особливостей часто мають більший ефект. Важлива добра поінформованість, але вона повинна супроводжуватися відповідними фінансовими стимулами одночасно. Ці заходи повинні впроваджуватися одночасно а не один за одним.