Будова і функції центральної і периферичної нервової системи. Спинний мозок. Головний мозок

Залежно від функції нейрони можуть бути чутливими, руховими і вставними. Сукупність нейронів, які регулюють яку-небудь функцію,    називають    нервовим    центром.    Оскільки    більшість функцій    нервової    системи    здійснюється    за    участю    великої кількості нейронів, які містяться в різних відділах її, введено поняття   функціональної   системи—комплексу   фізіологічних   механізмів, пов'язаних з виконанням якоїсь певної функції.

Функціональну систему утворюють у різних поєднаннях структурні  елементи  центральної  і  периферичної  нервової  системи: кіркові і підкіркові нервові центри, провідні шляхи, периферичні нерви, виконавчі органи. Одні й ті самі структурні елементи можуть входити до складу багатьох функціональних систем (наприклад, черепні і спинномозкові нерви беруть участь в утворенні ряду чутливих і рухових систем). Функціональні системи характеризуються динамічністю. Поєднання структурних елементів, що утворюють їх,  може змінюватися, особливо в патологічних умовах. Так, певні ділянки перед центральної звивини є частиною системи! Довільних рухів, але при зруйнуванні їх до цієї системи можуть входити розміщені поруч з ними ділянки кори великого мозку.

В основі функціональної діяльності нервової системи лежить рефлекс. Рефлексом називається реакція організму на подразнення. Здійснюється рефлекс за участю ланцюга нейронів (не менше двох), його називають рефлекторною дугою. Один з нейронів рефлекторної дуги сприймає подразнення (аферентна частина дуги), другий здійснює відповідь (еферентна частина). Більшість рефлекторних дуг мають складну-структуру за рахунок вставних нейронів, які перероблюють інформацію. Сьогодні вчення фізіолога І. П. Павлова  про рефлекси доповнене поняттям про рефлекторні кільця. Доведено, що рефлекторний акт не закінчується одномоментною відповіддю робочого органа. Існує зворотний зв'язок. М'яз, що скорочується у відповідь на подразнення, посилає імпульси в центральну нервову систему, і це є джерелом ряду процесів, які впливають на стан цього м'яза, зокрема на його тонус. Так виникає замкнене рефлекторне кільце.

Рефлекторна діяльність нервової системи забезпечує сприйняття організмом будь-яких змін зовнішнього світу. Здатність сприйняття зовнішніх впливів називається рецепцією. Особливо велике значення для нормальної життєдіяльності організму і встановлення його зв'язку із зовнішнім світом має чутливість — здатність відчувати сприйняті нервовою системою подразнення.

Утвори центральної і периферичної нервової системи, які сприймають та аналізують інформацію про явища, що відбуваються як у зовнішньому середовищі, так і всередині самого організму, називаються аналізаторами. Розрізняють Зоровий, слуховий, смаковий, нюховий, чутливий і руховий аналізатори. Кожний аналізатор складається з периферичного (рецепторного) відділу, провідникової частини і кіркового відділу, в якому відбувається аналіз і синтез подразнень, що сприймаються, Процес сприйняття починається з периферії і закінчується в корі великого мозку.

У зв'язку з розміщенням у корі великого мозку центральних відділів різних аналізаторів у ній зосереджується вся інформація, яка надходить із зовнішнього і внутрішнього середовища, що є підставою для психічної (вищої нервової) діяльності. Аналіз одержаної корою інформації— це розпізнавання, гнозис. Цей процес може відбуватись за участю як одного, так ї кількох аналізаторів.

До функцій кори великого мозку належать також вироблення планів (програм) дій і здійснення їх, праксис. У цьому процесі беруть участь не менше двох аналізаторів (чутливий і руховий). Одним з видів гнозису і праксису є мова і пов'язані з нею читання, письмо, лічба, які є виявами вищої нервової діяльності.

Рефлекси поділяють на умовні і безумовні. Безумовні рефлекси є природженими, відрізняються певною сталістю і характерною дугою. Наприклад, колінний рефлекс, який полягає у розгинанні гомілки при ударах молоточком по зв'язці наколінна, має рефлекторну дугу, що складається з чутливих волокон стегнового нерва, спинномозкових вузлів, задніх корінців, сірої речовини поперекового відділу спинного мозку, передніх корінців і рухових волокон стегнового нерва.

Умовні рефлекси є набутими, тобто виробляються в процесі досвіду. На відміну від безумовних рефлексів вони не постійні. Так, людину можна навчити якоїсь іноземної мови, але якщо вона