Печінкова кома розвивається після періоду головного болю, апатії, безсоння. Потім швидко виникає сонливість, з'являється дрібне нерівномірне тремтіння кінцівок, особливо рук. Відзначається підвищення тонусу м'язів і рефлексів, з'являються патологічні рефлекси на стопах, розвивається кома. На відміну від апоплектичної при печінковій комі ознак вогнищевого ураження мозку немає. У крові збільшується вміст сечовини.
При алкогольній комі виявляються запах алкоголю в повітрі, яке видихає хворий, і в блювотних масах, збудження на початку коми, іноді епілептиформні припадки, гіперемія лиця, кон'юнктиви і склери очей, що змінюється блідістю, напружений на початку, а потім м'який пульс, нормальний або знижений артеріальний тиск, ціаноз і вологість кінцівок, збільшення печінки.
Коматозний стан може розвиватися і в результаті травми. Якщо хворого виявлено в ситуації, яка примушує припускати травму черепа, слід звернути увагу на наявність саден, підшкірних гематом у ділянці голови і всього тіла, після чого при необхідності треба терміново зробити рентгенографію черепа, ехоенцефалографію, комп'ютерну томографію, дослідження спинномозкової рідини.
2.4. Лікування
Хворий з інсультом потребує спокою. Його слід роздягнути і покласти в ліжко. До стаціонару хворого транспортують лише в тих випадках, коли інсульт стався не вдома або коли в домашніх умовах неможливо забезпечити догляд і лікування. При транспортуванні хворого в ранні строки розвитку інсульту слід робити це дуже обережно, уникаючи поштовхів, зберігаючи рівновагу при підніманні і спусканні сходами.
У випадках, коли характер інсульту не з'ясовано, проводять тільки недиференційоване лікування, у тому числі спрямоване на ліквідацію гострих серцево-судинних порушень. При ослабленні діяльності серця вводять внутрішньовенно строфантин по 0,5 мл 0,05% розчину або корглікон по 0,5 мл 0,06% розчину в 10мл 40 % розчину глюкози або ізотонічного розчину натрію хлориду; кордіамін по 1 мл і сульфокамфокаїн по 2 мл 10% розчину підшкірно.
При різкому зниженні артеріального тиску призначають мезатон по 0,05—1 мл 1 % розчину підшкірно, гідрокортизон по 0,025— 0,05 г з розчинником, що додається, внутрішньовенно та норадреналіну гідротартрат внутрішньовенне крапельне. Розчин норадреналіну розводять у 5 % розчині глюкози з розрахунку 2—4 мл 0,2 % норадреналіну на 1 л розчину глюкози. Вводять із швидкістю 20—60 крапель на і хв. Кожні 2 хв міряють артеріальний тиск, підтримуючи його на потрібному рівні: систолічний—не менше 13,3—14,7 кПа (100—110мм рт. ст.
При підвищеному артеріальному тиску рекомендується дибазол по 1—2 мл 0,5—1 % розчину підшкірне або внутрішньом'язово, клофелін по 0,5—1 мл 0,01 % розчину підшкірно або у м'язи. Можна вводити клофелін і внутрішньовенно, для цього 0,5—1 мл 0,01 % розчину препарату розводять у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду; ін'єкцію роблять повільно (протягом 3—5хв). Крім того, призначають апресин по 0,01 г всередину, девінкан по 1 мл 0,5 % розчину і пентамін по 0,4—І мл 5 % розчину внутрішньом'язово.
Якщо пригнічення діяльності серця супроводжується набряком легень, призначають вдихання кисню з парами спирту. Хворому надають підвищеного положення, піднімаючи трохи головний кінець ліжка, на ноги накладають джгути для зменшення обсягу циркулюючої крові, роблять кровопускання (200—300 мл), призначають лазикс, димедрол або піпольфен.
Для запобігання порушенням дихання та лікування їх показане систематичне відсмоктування слизу з порожнини рота і глотки електровідсмоктувачем за допомогою металевих наконечників, а з носа і носової частини глотки — за допомогою гумових катетерів. У порожнину рота слід ввести повітровід, який запобігає западанню язика і полегшує дихання, а при спазмі жувальних м'язів — роторозширювач.
Для запобігання блюванню й аспірації в дихальні шляхи блювотних мас у шлунок вводять через ніс тонкий зонд. Положення хворого слід міняти кожні 2тод. Якщо ці заходи не усувають закупорки дихальних шляхів, роблять трахеотомію з відсмоктуванням секрету і слизу з трахеї та бронхів.
При набряку мозку призначають внутрішньовенно еуфілін по 10 мл 2,4 % розчину в 10 мл 40 % розчину глюкози або ізотонічного розчину натрію хлориду, магнію сульфат по 10 мл 25 % розчину, лазикс по 0,5—1 мл 3 % розчину, «літичні» суміші з антигістамінними препаратами (димедрол, супрастин, піпольфен) і новокаїном. При невисокому артеріальному тиску застосовують також гідрокортизон, преднізолон, дексазон, збільшуючи при цьому кількість солей калію в їжі. Набряк мозку можна також зменшити за допомогою гліцерину (по 1—2 столовій ложці 3 рази на день). Для корекції порушень водно-електролітного балансу і кислотно-лужної рівноваги хворому вводять 2—2,5 л рідини парентеральне протягом доби у 2—3 прийоми: 5 % розчин глюкози, розчини, які містять електроліти (ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера — Локка), при наявності ацидозу — 4 % розчин натрію гідрокарбонату або лактату.
При підвищенні температури тіла до 40 °С і вище призначають анальгін або амідопірин. Тепловіддачу можна збільшити і шляхом розтирання тіла спиртом. На ділянку великих судин (сонних артерій), пахвові і пахвинні ділянки кладуть мішечки з льодом.
Діференційоване лікування хворих на інсульт полягає в такому
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.