Підвідомчість господарських спорів господарським судам (поняття та види)

питання: одні автори вживають термін «цивільні справи» інші - «коло справ», треті - «спори про право».

Виходячи з наведеного, можна дати визначення судової підвідомчості. Під нею слід розуміти коло спорів про право і інших правових вимог, вирішення яких віднесено законом до ведення суду, класифікація підвідомчості відіграє суттєву роль у науці цивільного процесуального права, оскільки сприяє систематизації накопичених знань, осмисленому їх застосуванню з метою більш глибокого пізнання цього інституту.

Під підвідомчістю розуміють розмежування компетенції між органами держави. Компетенція суду в здійсненні правосуддя з розгляду й вирішення певної категорії питань називається підвідомчістю судових органів або судовою юрисдикцією.

Отже, варто погодитися з Н. Авдєєнко в тому, що юридичні норми, сукупність яких утворює інститут підвідомчості, визначають не компетенцію певних юрисдикційних органів, а особливості (характер спірних правовідносин) справ, в силу яких їх вирішення віднесено до компетенції того чи іншого органу.

Таке розуміння підвідомчості дає можливість враховувати характер правовідносин і відносити вирішення однохарактерних (однотипних) спорів до відання того чи іншого юрисдикційного органу. Тому потрібно не лише виходити з того, що вже встановлено в законодавстві, а й удосконалювати норми інституту підвідомчості. Особливо сьогодні, коли зняті всі обмеження на здійснення заінтересованими особами права на судовий захист та існує можливість створення низки спеціалізованих судів.

Залежно від вибору юрисдикційного органу з кількох, яким справа підвідомча, чи недопущення такого вибору численна підвідомчість поділяється на альтернативну, договірну, імперативну і змішану.

Альтернативна підвідомчість означає, що розгляд спору віднесено до компетенції кількох органів за вибором особи, яка потребує захисту своїх прав. Альтернативна підвідомчість має місце в тих випадках, коли закон допускає для сторін, що сперечаються, можливість обрати будь-який юрисдикційний орган з декількох можливих. Так, наприклад, частиною 2 статті 12    встановлено, що підвідомчий господарським судам спір може бути  передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів,  а також спорів,  що виникають  при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Договірною є підвідомчість, яка визначається взаємною угодою сторін. Це так звані „арбітражні застереження”, що включаються у текст угоди.

Імперативною (умовною) є підвідомчість, за якою справи