Поняття підвідомчості господарських спорів. Розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і господарських судів

вказано у статті 82 ГПК України, при вирішенні господарського  спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.  Рішення   приймається господарським  судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими   учасниками господарського  процесу,  а  також  доказів,  які були витребувані господарським  судом,  у  нарадчій кімнаті. Обираючи при прийнятті рішення  правову  норму, що  підлягатиме  застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду  України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв  про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини  першої статті 111-16 цього Кодексу.

Найважливіша вимога, що пред'являється до судового рішення, - законність. Господарський процесуальний кодекс (далі - ГПК) України прямо вказує, які судові рішення є законними. Законність судового рішення визначають такі важливі елементи, як застосування норм матеріального права, дотримання, виконання та використання норм процесуального права.

Законність судового рішення визначається правильним застосуванням матеріально-правових норм. Суд застосовує норми матеріального права протягом усього розгляду справи. І якщо цей процес протікає правильно, відповідає нормі права, то і кінцевий його результат, виражений у рішенні, буде правильним. Помилки, допущені в процесі застосування права, неминуче зумовлюють незаконність рішення.

Суд застосовує норми матеріального права до фактичних обставин конкретної справи. Застосування норм права проходить певні стадії. Помилка, допущена на будь-якому етапі застосування норм права, призводить до незаконності судового рішення. Нерідко помилка, допущена на одній стадії, зумовить помилки на всіх подальших стадіях застосування норм права. Перша стадія застосування норми права полягає в юридичній кваліфікації фактичних взаємовідносин сторін; наступна стадія - в тому, щоб суд правильно усвідомив зміст і значення норми, тобто правильно її ви-тлумачив; остання стадія застосування норм права полягає у встановленні в резолютивній частині рішення правових висновків, передбачених диспозицією та санкцією норми права, що застосовується.

Законним слід вважати рішення, ухвалене відповідно до змісту і вимог норм процесуального права. Заслуговує на увагу думка, висловлена Є. Пушкарьом, стосовно того, що оскільки судове рішення є актом правосуддя, то при розгляді та вирішенні справи обов'язковим є суворе та точне дотримання процесуального законодавства. Процесуальна форма провадження господарських справ внутрішньо властива правосуддю й є обов'язковою умовою законності рішення, оскільки вона є гарантією права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на судовий захист.

Норми процесуального права, що встановлюють певний порядок діяльності суду при вирішенні господарських