Загальний порядок прийняття на роботу. Конституційне право на працю

відмова Петренку у прийнятті на роботу є необґрунтованою, такою що порушує конституційне право на працю та вимоги:

- ст. 22 КЗпП України, у відповідності до якої забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке  пряме або непряме обмеження  прав  чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної  приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань,  членства  у  професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку,  рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

- ст. 25 КЗпП України, яка забороняє вимагати при укладенні трудового договору деякі відомості та документи, зокрема, при укладенні трудового договору забороняється  вимагати  від осіб, які поступають  на  роботу,  відомості  про  їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та  документи, подання яких не передбачено законодавством.

Загальний порядок прийому на роботу встановлений статтею 24 КЗпП України, у відповідності з якою при  укладенні трудового договору  громадянин зобов'язаний подати паспорт  або інший документ,  що посвідчує особу,  трудову книжку,  а  у  випадках,  передбачених  законодавством,  -   також документ   про  освіту  (спеціальність,  кваліфікацію),  про  стан здоров'я  та  інші  документи. Укладення трудового договору оформляється   наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді,  коли наказ  чи розпорядження   не  були  видані,  але  працівника  фактично  було допущено  до  роботи. Забороняється укладення трудового  договору  з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана  за станом здоров'я.

Задача № 2.

Левченко працювала експедитором по переведенню вантажу на заводі металовиробів. Вона часто хворіла і ЛКК дала висновок, що ця робота протипоказана їй за станом здоров’я. Перейти на іншу роботу вона відмовилась і за згодою профспілкового органу була звільнена за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Левченко звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі, мотивуючи свою вимогу тим, що доручену роботу вона виконувала, ніяких зауважень по роботі не мала, а на іншу роботу переходити не бажає тому, що там менша заробітна плата, а на її утриманні двоє дітей, котрим один і чотири роки.

Чи обов’язковий висновок ЛКК для власника? Чи правомірна відмова Левченко від переведення на іншу роботу? Як повинен вирішити справу суд?

Згідно з ч. 6 ст. 24 КЗпП України забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана  за станом здоров'я, тому висновок ЛКК є обов’язковим для власника підприємства.

Я вважаю, що відмова Левченко від переведення на іншу роботу є правомірною, адже йдеться про зміну істотних умов праці (оплата