Правова природа акціонерних товариств. Початок приватизаційних процесів в Україні, страница 3

У відношенні правової природи акційангло-саксонське і континентальне право розглядає поняття сертифіката акції як підтверджуючого документа. Сама акція засвідчує право власності зазначеного в ній особи (для іменної акції) або її власника (для акції на пред'явника). Чинне законодавство України не тільки не розділяє такий підхід, але й у цілому дає зовсім неприйнятне визначення як цінного папера взагалі, так і акції, зокрема. Виходячи з положень ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» про те, що цінні папери засвідчують відносини володіння або позики, а також ст. 4 цього Закону про те, що акція засвідчує пайову участь у статутному фонді АТ, можна прийти до невірного висновку про те, що акція надає акціонерові право власності на частину капіталу АТ.^-Подібні невідповідності правової природи акцій очевидні і будуть усунуті в новій редакції Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». При цьому повинно бути враховане також відсутність зобов'язальних правовідносин між акціонером і АТ, про що вже говорилося. Найбільш прийнятним, на наш погляд, є підхід Однакового торговельного кодексу США про закріплення акцією сукупності майнових і немайнових прав і визначення її природи як інвестиційного цінного папера.

Поняття акціонера як власника акцій у законодавстві США й України збігаються з тим лише застереженням, що українське законодавство крім терміна «власник акції» оперує також термінами «власник акції», «власник акції», «учасник». Не викликає сумнівів, що акціонери повинні іменуватися тільки власниками акцій. Що стосується співвідношення понять «акціонер» і «учасник», американське ' право виходить з достатності використання першого, тому що припинення права власності на акцію позбавляє особа прав акціонера і, отже, припиняється його зв'язок із суспільством (тобто його участь в АТ). Такий підхід представляється прийнятним. Однак і розгляд прав акціонера як учасника цьому не суперечить.

Право на вільну передачу акцій

також закріплено в законодавстві України. Положення окремих статутів АТ про примусовий викуп акцій в акціонерів у випадку припинення ними трудових відносин із суспільством визнаються судами недійсними.

Централізоване керування корпорацієючленами правління по американському праву є однієї з істотних її рис, що відрізняють її від АТ, керованих самими акціонерами.

Особливістю АТ континентального права є більш тісний зв'язок між акціонерами, користування ними своїми правами на участь у керуванні справами суспільств. Це насамперед властиво АТ, створеним у результаті приватизації, оскільки в акціонерів збереглися соціальні і трудові зв'язки як працівників державних підприємств. Разом з тим у статтях 4, 23, 41 Закони України «Про господарчі товариства», як і в законодавстві інших країн (наприклад, § 277 Закону Угорщини «Про господарчі товариства», § 184 Торговельного кодексу Чехії і Словаччини) загальні збори не названі органом керування (Законом Росії про АТ, навпроти, передбачено, що збори акціонерів є вищим органом керування суспільством). Отже, акціонери, беручи участь у загальних зборах, створюють базу для діяльності правління і наглядацької ради, якими здійснюється керування АТ.