Правова природа акціонерних товариств. Початок приватизаційних процесів в Україні, страница 2

В АТ, як і будь-якої корпорації, навіть при численності акціонерів їхній склад визначений, будь вони власниками іменних акцій або акцій на пред'явника, на відміну від невизначеності осіб, що користуються послугами установи. Визначеність складу акціонерів важлива для проведення загальних зборів і розподілу доходів АТ.

При характеристиці корпоративних правовідносин в АТ варто виходити з таких передумов:

•  історично й економічно сформованого поняття акціонерного товариства як корпорації в дореволюційний період;

•  їхніх сутнісних рис у сучасний період;

•  • подальшого розвитку правового регулювання АТ у залежності від того, чи сприйме Україна правову доктрину США або ЄС.

АТ країн континентального права має не тільки подібність з корпорацією системи загального права, але і практично тотожно поняттю підприємницької корпорації, тобто корпорації у вузькому змісті. Залишивши поза рамками дійсної статті такі види корпорацій, як духовні, публічні, напівпублічні, непідприємницькі й ін., що мають місце в англо-саксонській системі права, охарактеризуємо вітчизняні АТ, виходячи з критеріїв підприємницької корпорації США, вимог директив ЄС і проекту Закону України про акціонерні  товариства.

Будь-яка корпорація повинна бути юридичною особою. Відповідно до законодавства України АТ є юридичною особою і ке залежить від змін складу акціонерів аж до повного його відновлення.

Термін, на який створюється корпорація, не обмежується, за винятком прямої вказівки про це в її статуті (ст. 5 Закону України «Про господарчі товариства»)

Правова природа статуту корпорації. У США вона визначається його розумінням як договору між штатом і корпорацією, у результаті чого штатові заборонене «відмовлятися від виконання своїх зобов'язань по договорах». У статтях 4 і 37 Закони України «Про господарчі товариства» говориться про те, що утомившись АТ є його установчим документом і передбачаються вимоги до його змісту. Багато дорікань викликає віднесення договору про створення АТ до числа установчих документів, що проектом нового Закону України про акціонерні товариства передбачається усунути. Одночасно ст. 2 проекту передбачається установити зобов'язальну природу прав учасників товариства (акціонерів) стосовно суспільства. Такий підхід припускає два  можливих  варіанти:   або акціонери складаються між собою в зобов'язальних правовідносинах, або кожний з них складається в зобов'язальних правовідносинах із суспільством. Виходячи з того, що при цьому можна говорити лише про договірне зобов'язання, а не делікті, відзначимо, що акціонери між собою в договірних правовідносинах не складаються. Відповідно до конструкції, запропонованої проектом нового закону про акціонерні товариства, договірне зобов'язання по придбанню акцій виникає між особою й АТ. Однак це зобов'язання повинне припинитися його належним виконанням — сплатою вартості акцій і передачею їх у власність визначеній особі. У результаті в останнього виникають права акціонера, які не можна охарактеризувати, як зобов'язальні.

Власність на акції встановлюється як у законодавстві України, так і США і країн ЄС, виходячи з розуміння акції як об'єкт права власності. Оплачуючи вартість акцій, особа тим самим придбає у власність новий об'єкт, а засобу від оплати акцій стають власністю АТ (корпорації). Отже, інвестуючи свої засоби, акціонери не є ни кредиторами АТ, ні його власниками. Утрачаючи право власності на ці засоби, акціонер не здобуває замість яких-небудь зобов'язальних вимог до АТ (корпорації), якось: повернення внесених їм засобів у натуральному або грошовому вираженні, викупу акцій у випадку свого виходу із суспільства й ін.*