зближенням націй, народів, держав, освітніх систем, відбувається перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, які значною мірою базуються на інтелектуальній власності, знаннях і обумовлюються рівнем наукового потенціалу країни [7].
На даний час освіта стала однією з найобширніших сфер людської діяльності. В ній зайнято більше мільярда осіб, що вчаться і майже 50 млн. педагогів. Помітно зросла соціальна роль освіти: від її спрямованості і ефективності сьогодні багато в чому залежать перспективи розвитку людства. В останнє десятиріччя світ змінює своє відношення до всіх видів освіти.
Освіта, особливо вища, розглядається як головний, ведучий чинник соціального і економічного прогресу [22, с.8]. Причина такої уваги полягає в розумінні того, що найважливішою цінністю і основним капіталом сучасного суспільства є людина, здібна до пошуку і освоєння нових знань і винесення нестандартних рішень.
Тому і не дивно, що реформування освіти в Україні стало складовою процесу адаптації національної освітньої системи до змін, що відбуваються останні роки у європейських країнах і пов’язані з визнанням значимості знань як рушійної сили суспільного добробуту та прогресу. Відтак, питання забезпечення рівного доступу не просто до освіти, а саме до якісної освіти є ключовим для розвитку не тільки освітньої галузі, а й усього суспільства.
Призначення сучасної освіти полягає в тому, щоб передати людині глибокі загальнокультурні основи, розвинути її загальні здібності й задатки, здатність пристосовуватися до динамічних умов особистого, соціального і професійного життя. Одним із завдань на сучасному етапі розвитку освіти є завдання удосконалення навчання студентів у вищій школі.
Однією з провідних форм викладання навчального матеріалу є семінарське заняття. Тому питання підвищення педагогічної майстерності підготовки та проведення семінарських занять як виду аудиторної роботи у вищій школі є актуальними.
Цим проблемам приділяється значна увага з боку вчених та педагогів. Зокрема можна відзначити праці М.В. Буланової-Топоркової, В.М. Нагаєва, С.С. Вітвітської, К. Бабенко, С. Балашова, В.М. Фокіна та багатьох інших.
Об’єктом дослідження є семінарське заняття як форма аудиторної роботи у вищих навчальних закладах України.
Предметом дослідження виступають шляхи та умови удосконалення методики проведення семінарських занять у вищій школі.
Метою даного дослідження є наукове обґрунтування поняття і сутності семінарських занять, а також визначення оптимальних технік та методик їх проведення, які сприятимуть вирішенню сучасних проблем підготовки кваліфікованих спеціалістів у ВНЗ.
Відповідно до предмету і мети дослідження окреслено такі завдання:
v Дослідити історію виникнення семінарських занять.
v Розкрити зміст поняття і сутність
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
