Поняття та основні принципи попередження злочинності. Органи внутрішніх справ як суб’єкти профілактики злочинів

Люди виступають об’єктами профілактичного впливу у різноманітних “ролях”: повнолітні та неповнолітні, громадяни України та іноземці, чоловіки та жінки, представники юридичної особи та деліктоздатні фізичні особи та ін. Вони не складають єдину та однорідну систему об’єктів. До того ж в одних випадках об’єктом профілактичного впливу є особисті якості людини, а в іншому – його поведінка. Тут уже мова іде про злочинні діяння як об’єкти впливу: умисні та необережні; що посягають на власність та що посягають на громадський порядок і громадську безпеку та ін. Також об’єктами впливу є групи людей (колективи).Таким чином, профілактика здійснюється не щодо однорідного об’єкту (навіть, коли розглядати людину як основний об’єкт), а щодо певної кількості явищ та процесів, що зумовлює складність системи профілактики адміністративних деліктів.

Суб’єктом будь-якої діяльності є особи (фізичні або юридичні) чи інші утворення здатні на підставі наданої їм компетенції до цілеспрямованої діяльності щодо реалізації поставлених завдань. Суб’єкт функціонує в загальних межах такої діяльності та керується її основними принципами. Віднесення особи чи організації до складу цих суб'єктів означає, як правило, постійну чи тривалу (систематичну) участь у діяльності. Важливою ознакою є відповідальність суб’єкта за вирішення завдань відповідної діяльності[3].

2. Органи внутрішніх справ як суб’єкти профілактики злочинів

Серед суб’єктів системи профілактики злочинів важливе місце займають органи внутрішніх справ. Характеризуючи профілактичну діяльність органів внутрішніх справ, потрібно сказати, що вона в багатьох аспектах визначає стан профілактичної роботи у країні в цілому. При цьому місце ОВС у цій системі визначається нормативно закріпленими основними завданнями щодо профілактики злочинів, наявністю повноважень із застосування профілактичних заходів, можливістю їх здійснення та характером зв’язків із іншими суб’єктами системи.

За часи проголошення незалежності України в структурі органів внутрішніх справ, а також в інших правоохоронних органах фактично відсутні підрозділи, які могли б спеціалізовано займатися профілактикою правопорушень. Потреба створення таких підрозділів, особливо в ОВС, очевидна. Позитивні результати діяльності таких підрозділів профілактики правопорушень мали місце в минулому.

Необхідність закріплення за ОВС статусу провідної ланки профілактики правопорушень визнається як національним, так і міжнародним законодавством. Зокрема, на першому конгресі ООН із попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Женева, 1955) були прийняті рекомендації, в яких вказувалося на основну роль поліції у профілактиці правопорушень та доцільність саме у структурі поліції створити підрозділи профілактики. Першочерговими завданнями цих підрозділів були визначені:

1. участь у заходах, пов’язаних із профілактикою злочинності та інших правопорушень, шляхом організації нагляду за криміногенними районами та об’єктами;

2. координація діяльності добровільних організацій, які беруть участь у профілактиці правопорушень;

3. встановлення зв’язків із школою та батьками неповнолітніх