Поняття організованої злочинності. Кримінологічна характеристика організованої злочинності

1999 року їх чисельність постійно зменшувалася і у 2002 р. становила 49 чол.

Кількість ОГ та ЗО, до складу яких входило від чотирьох до десяти осіб, протягом 1995–1999 pp. збільшилася з 332 до 525, або більш ніж у 1,5 раза. Подальші роки чисельність таких угруповань переважно зменшувалася і у 2005 р. їх було зареєстровано лише 257, що становило 45,3 % від усіх виявлених ОГ та ЗО.

Найрідше у цей період виявляли ОГ та ЗО, до яких входило більше десяти осіб. Їх кількість коливалася в межах двох-трьох десятків, а частка в загальній кількості виявлених ОГ та ЗО становила в середньому за досліджуваний період 2,8 %. Слід зазначити, що кількість найбільш великих ОГ та ЗО за останні п’ять років помітно зменшилася. Це свідчить про наявність тенденції зменшення кількості ОГ та ЗО усіх видів, яка особливо чітко виявилась у 2003 та 2005 та 2006 pp.

До складу виявлених ЗО входило від чотирьох до десяти членів (2003 р. – 17, у 2004 р. – 26, у 2005 р. – 16, у 2006 р. – 7). За ці чотири роки було також виявлено 11 ЗО, які нараховували більше десяти учасників, та 8, до складу яких входило три особи.

Між кількістю учасників ОГ та ЗО і кількістю вчинених ними злочинів спостерігається певна залежність: чим чисельніші ОГ та ЗО, тим більша кількість виявлених ними злочинів і більш високим є рівень їх суспільної небезпеки.

За тривалістю існування усі ОГ та ЗО усі ОГ та ЗО можна поділити на такі, що проіснували: а) до одного року; б) до двох років; в) від трьох до шести років; г) понад шість років.

Так, упродовж 1994–2005 pоків у середньому 71,6 % усіх виявлених ОГ та ЗО проіснували до одного року. За 1995–1999 pp. кількість ОГ та ЗО цієї категорії збільшилася з 650 до 783 (+20,6 %), а в подальші роки їх кількість зменшувалася і становила у 2005 р. 394.

Групи, що функціонували протягом двох років, становили в середньому за період, що розглядається, 22,0 %. Їх динаміка за ці роки була аналогічною динаміці злочинних угруповань, які проіснували до одного року. Якщо у 1994 році було зареєстровано 175 таких угруповань, у 1998 р. – 311, то у 2005 р. – лише 102.

Кількість ОГ та ЗО, що проіснували від трьох до шести років, була продовж зазначеного періоду незначною і становила щорічно в середньому близько 50, тобто 6,1 % від усіх виявлених ОГ та ЗО. Щороку виявлялися одиничні ОГ та ЗО, які діяли більше шести років. Протягом 1994–2005 pp. було виявлено 22 такі злочинні угруповання. Водночас більшість із них встановлена після 2000 р[10].

Аналіз статистичних даних свідчить про нерівномірність поширення організованої злочинності за регіонами України. Виходячи із трьох зазначених показників, можна виділити чотири групи регіонів.

До першої групи слід віднести Донецьку та Дніпропетровську області, в яких зазначені показники майже в три рази перевищують середньоукраїнські. Лише у цих двох областях у середньому реєструється 17 – 19 % усіх проявів організованої злочинності в Україні.

До другої групи – Луганську, Харківську Полтавську, Запорізьку, Одеську області, Автономну Республіку Крим та м. Київ. Зазначені сім регіонів становлять групу з високими значеннями зазначених показників, що перевищують середні показники по Україні. На території цих регіонів щорічно реєструють понад 34 % усіх проявів організованої злочинності в Україні.

До третьої групи – Хмельницьку, Закарпатську, Івано-Франківську, Житомирську, Львівську, Сумську, Черкаську, Київську, Тернопільську, Миколаївську, Кіровоградську, Вінницьку, Херсонська області