Конституційний Суд України. Порядок формування та компетенція. Адвокатура в Україні

Варіант 3.

Зміст:

Теоретичні питання:

1. Норма права, її структура і види....................................................................3

2. Конституційний Суд України. Порядок формування та компетенція...6

3. Адвокатура в Україні.......................................................................................8

4. Спадкування в Україні...................................................................................11

5. Обставини, що виключають злочинність діяння.....................................16

Практичне завдання...........................................................................................20

Список використаної літератури.....................................................................24

1. Норма права, її структура і види.

Норма права це – загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що в установленому порядку приймається, змінюється, скасовується та забезпечується засобами відповідними державними органами. Норма права –первинний елемент системи права, юридично обов’язкове правило поведінки, що виходить від компетентних органів, закріплене в офіційному акті (законі, указі) і охороняється від порушень засобами державного примусу. Ознаками норми права є:

1.  Встановлюється або санкціонується державою;

2.  Визначає загальнообов’язкові межі можливої і необхідної поведінки суб’єктів;

3.  Має представницько-зобов’язуючий характер;

4.  Її реалізація в необхідних випадках забезпечується примусовими державними засобами;

5.  Виступає державним регулятором суспільних відносин.

Норма права складається з трьох елементів:

1.  Гіпотеза (грецьке. – обставина).

2.  Диспозиція (лат. – розподіл);

3.  Санкція ( лат. – сувора постанова).

Гіпотеза – частина правової норми, що вказує на факти, умови, обставини за наявності яких належить до виконання дана норма, а також на суб’єктів до яких ця норма адресована. Гіпотеза встановлює коло виконавців правової норми та обставини для реалізації правової норми.

Диспозиція – частина правової норми, що складає ядро правової норми, її головний елемент, оскільки саме в ній формується правило поведінки. Диспозиція регламентує права учасників правовідносин, обов’язки учасників правовідносин та правила їх поведінки.

В залежності від характера та ступеню описання диспозиції поділяють на: прості; описові; відсилочні; бланкетні.

Санкція – частина правової норми, що передбачає відповідальність за порушення правила, встановленого диспозицією цієї норми. Санкція є обов’язковою частиною правової норми. Мета санкції полягає у попередженні правопорушення, відновленні  порушеного правопорядку і застосуванні до порушників засобів примусового впливу.

Санкції правових норм в залежності від ступеню їх визнаеності поділяють на:

·  Абсолютно визначені;

·  Відносно визначені;

·  Альтернативні.

В залежності від характеру правопорушення, їх суспільної небезпеки санкції ділять на:

·  Майнові (цивільно-правові);

·  Дисциплінарні;

·  Адміністративні;

·  Кримінальні.

Види норм права можна класифікувати за наступними ознаками:

1.  За предметом правового регулювання:

·  Норми державного, цивільного, трудового та інших галузей права;

·  Норми процесуального права (регламентують порядок, форми, методи реалізації прав і обов’язків суб’єктів);

·  Норми матеріального права (установлюють права та обов’язки суб’єктів).

2.  З точки зору характеру припису:

·  Уповноважуючі;

·  Зобов’язуючі;

·  Забороняючі.

3.  За функціональною спрямованістю:

·  Регулятивні (правоустановлюючі);

·  Забороняючі (правоохоронні).

4.  По формі закріплення бажаної поведінки:

·  Імперативні – правило поведінки встановлюється державою і не може змінюватись;

·  Диспозитивні – правило поведінки установлене державою, але за згодою сторін може бути доповнене;

·  Рекомендуючі -    встановлюють варіанти бажаної, але не обов’язкової поведінки суб’єктів.

 2. Конституційний суд України. Порядок формування і компетенція.

Конституційний суд України це – спеціалізований орган правової охорони Конституції. Його діяльність в даній сфері має контрольний характер. Виникнення спеціалізованих органів конституційного контролю можна віднести до початку 20 років ХХ століття. У 1920 році перший конституційний суд був створений в Австрії. Коли Україна була у складі СРСР основна роль у конституційному контролі відводилась на рівні СРСР Президії  Верховного совета СРСР, а на республіканському рівні – президії ВС УСРСР

Згідно ст. 147 Конституції України Конституційний суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Статус Конституційного суду закріплено у Законі України