Основи державного права Японії. Конституція Японії 1947 року. Особливості її прийняття

Страницы работы

13 страниц (Word-файл)

Фрагмент текста работы

прийнята Парламентом у жовтні 1946 року, завізована імператором і опублікована 3 листопада 1946 р. і  шість місяців  тобто 3 травня 1947 року вступила до законної сили .

Конституція Японії складається з 11 глав і 103 статей, які послідовно регулюють: статус імператора; відмову від війни; права і обов'язки народу; діяльність Парламенту, Кабінету і судової влади; державні фінанси; місцеве самоврядування; процедуру зміни Конституції. До особливостей Конституції 1947 року можна віднести більш чітке закріплення трьох принципів: принципу народного суверенітету, принципу додержання основних прав і свобод громадян і принципу пацифізму.

Принцип народного суверенітету як основи державної влади в японському конституційному праві з'явився вперше і закріплений в преамбулі та ст. 1 Конституції. Вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом є Парламент (ст.41). Конституція містить широкий перелік особистих, політичних і соціально-економічних прав і свобод громадян (статті 10—40).

У статті 9 Конституції Японії закладені положення про відмову від війни і створення регулярних збройних сил. Включення до Конституції даної статті мало за мету попередити відродження японського мілітаризму. На сьогодні функцію Збройних сил виконують японські сили самооборони, створені 1950 року як "резервний поліцейський корпус" після початку війни в Кореї. Це професійна армія чисельністю 130 тис., по витратах на котру країна посідає сьоме місце у світі.

Контроль за дотриманням Конституції покладений на суди. Конституція не забороняє нижчим судам здійснювати конституційний нагляд, проте встановлює, що остаточне рішення з таких питань приймає тільки Верховний суд. Юридичною основою для інституту конституційного нагляду є норма ст. 98, яка проголошує, що "Конституція є Верховним законом країни, і ніякі закони, укази, рескрипти або інші державні акти, що суперечать у цілому або в частині її положенням, не мають законної сили". Наслідками винесеного Верховним судом рішення є невикористання норми, що визнана неконституційною.

З прийняттям нової Конституції значно звузились повноваження імператора, так його особа на відміну від Конституції 1889 р. не визнається священною і існує лише як символ держави, що об'єднує нації, єдиним носієм державного суверенітету визнаний народ; імператор вже не володіє виконавчою владою і має право виконувати лише ті державні функції, котрі визначені в Конституції.

Конституція 1947 року жодного разу не переглядалася, але причиною такої стабільності є жорсткий порядок її змін, що передбачає отримання згоди не менш як двох третин загальної кількості членів обох палат парламенту і затвердження змін на всенародному референдумі.

2. Форма та режим правління.

За формою державного устрою Японія є  унітарною державою. Унітарна держава - форма державного устрою, при якому територія держави, у відмінності від федерації не має у своєму складі федеративних одиниць, а підрозділяється на адміністративно-територіальні одиниці (райони, області), що підкоряються центральним органам влади й ознаками державного суверенітету не володіють.

В.М. Шаповал виділяє наступні ознаки унітарної держави:

1. Унітарна держава припускає єдині, загальні для всієї країни вищі представницькі, виконавчі і судові органи, що здійснюють керівництво

Похожие материалы

Информация о работе

Предмет:
История
Тип:
Контрольные работы
Размер файла:
82 Kb
Скачали:
0