Поняття принципів цивільного процесуального права

результатну даному разі — порушення справи) лише при наявності розпоряджувальної дії судді — постановлення ухвали про порушення цивільної справи. Суддя в цій процесуальній ситуації перевіряє наявність права на

^! Див.: Советский гражданский процесе. М., 1985. С. 43.

² Див.: Советский гражданский процессуальньш закон: вопросьі теории гражданскрго процессуального права. М., 1973: С. 120.

Принципи цивільного процесуального права

процесуальну ініціативу (права на подання позовної заяви або заяви), а.також додержання порядку її здійснення та допомагає заінтересованій особі здійснити її.

Особливість принципу диспозитивності у стадії порушення справи полягає і у тому, що згідно з пп. 2,3 ст. 5 ЦПК правом процесуальної ініціативи володіють також прокурор по будь-якій справі, органи державного управління, ррофспілки, підприємства, установи; організації, колгоспи, шіш^ооперативні^ррганізації, їх об'єднання, інші громадські оргадйзації або окремі громадяни у випадках, коли за за* хистом прав та інтерес&лнщих осіб. Інколй''суд може розглядати окремі вимоги і за своєю щщіативою (ср/109 ЦПК). Право зазначених органів та осіб треба розцінювати не як обмеження свободи розпорядження правами, а як^подання допомоги у розпорядженні правами з урахуванням справжніх інтер^ееів заінтересованих осіб. Така точка зору найбільш поширенагв-ібридичщй літературі.

Заслуговує підтримки позиція О. Т>Боннера про те, що у даному принципі визначається співвідношення ініціативи заінтересованих осіб, а також прокурора, органів державного управління і суду у порушенні, зміненні і припиненні процесу¹.    !

Згідно з принципом диспозитивності сторони в будь-якому виді провадження і в будь-якій йосо стадії можуть розпоряджа тися рядом процесуальних та суб'єктивних матеріальних прав: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги; одержу вати копії рішень, ухвал, постанов, інших документів, що є у справі; брати участь у судових засіданнях, заявляти клопотання та відводи тощо. Окреме місце серед прав сторін належить суб'єк тивним правам, здійснення яких впливає на рух справи^ — пра во позивача відмовитися від позову та право сторін закінчити справу мировою угодою (ст. 103 ЦПК).                            ,

У стадії судового розгляду відповідно до ст^Ц^ДПК позивач може заявити про відмову від позовутжтйгорони — про бажання закінчити справу мировою угодою. Суд у подібних випадках зобов'язаний роз'яснити позивачеві або сторонам наслідки відповідних процесуальний дій, головним з котрих є неможливість звернення до суду з тотожним позовом. Крім того, суд повинен перевірити законність процесуальної ініціативи: чи не суперечить вона законові, чи не порушуються чиї-небудь права

■ ' 'І Див.: Боїшер А. Т. Принцип диспозитивности советского гражданского ■  процессуального права. С. 35-36.

'

Глава III

і охоронювані законом інтереси. Якщо такого немає, суд приймає відмову від позову або затверджує мирову угоду і закриває провадження в справі (ст. 227 ЦПК). Здійснення процесуальної ініціативи і в цьому разі відбувається при допомозі і під контролем суду та прокурора, якщо він бере участь у справі.

Згідно із ст. 289 ЦПК сторонам, третім особам надане право порушити касаційне провадження. Процесуальну ініціативу такого виду може заявити і прокурор або заступник прокурора незалежно від того, чи брали вони участь у даній справі. У тому і другому випадку для порушення провадження необхідні розпо-ряджувальні дії судді — прийняття