Поняття та ознаки договору лізингу. Істотні умови за договором лізингу. Права та обов’язки сторін за договором лізингу

будь-яких обставин загальний розмір зазначених платежів, сплачених протягом дії договору, не може бути меншим «...60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору». А у разі якщо договором передбачено повну сплату об'єкта лізингу на момент закінчення строку користування ним - загальний розмір платежів має бути тотожним вартості об'єкта лізингу (п. 1 п. 1 ст. 4 Закону «Про лізинг»). При цьому конкретна частка платежу, яка вноситься відповідно до визначеного договором графіка, за своїм розміром має відповідати «.. .частині вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж» (п. 2 ст. 16 Закону «Про лізинг»), тобто не перевищувати і не бути меншою за її розмір.

Однак найцікавішим є питання з'ясування юридичної природи платежу, що аналізується. Здавалося б, сама його назва мала зняти всі питання щодо цього - «сума, яка відшкодовує (тобто, компенсує) при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж». Разом з тим, у Законі «Про фінансовий лізинг» чітко вказується на те, що: а) об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору є власністю лізингодавця; б) право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу.

Тобто поетапне внесення лізингоодержувачем платежу не робить його співвласником об'єкта лізингу (власником певних часток лізингового майна). Лізингоодержувач стає власником об'єкта лізингу лише у момент сплати ним повної його вартості. Іншими словами, платіж, який є предметом нашого аналізу, за своєю юридичною природою є авансовим платежем (передплатою). А отже, у разі дострокового припинення договору лізингу (тобто у разі коли об'єкт лізингу не викуповується лізингоодержувачем), за ідеєю, всі сплачені в рахунок відшкодування відповідних часток вартості об'єкта суми мають повертатись лізингоодержувачу. Хоча договорами класичного фінансового лізингу передбачається сплата лізингоодержувачем певних грошових сум, що є забезпеченням виконання певних його зобов'язань, і у разі невиконання останніх залишаються лізингодавщо.

Оскільки договір пайового лізингу передбачає залучення одного або кількох кредиторів, для нього є обов'язковим у складі лізингових платежів платіж, який відшкодовує лізингодавцю розмір відсотків, що сплачуються ним за отриманий на придбання об'єкта лізингу кредит. Платіж підлягає внесенню у спосіб, у формі та відповідно до графіка, які самостійно визначаються сторонами лізингового договору. Щодо його розміру, то він визначається конкретним кредитним договором, але попередньо має бути погоджений між лізингодавцем та лізингоодержувачем. За своєю юридичною природою платіж має компенсаційний характер, мова йде про відшкодування лізингодавцеві відповідних фактичних його витрат. Сторони лізингової угоди є вільними щодо обрання моменту відшкодування суми платежу лізингодавцю. Згідно з їх рішенням відповідні суми можуть перераховуватись як після факту сплати відповідних процентів, так і до передбачених кредитним договором строків їх сплати.

Лізингові платежі, обов'язкові для сплати, якщо