Сімейне право як самостійна галузь права. Режим окремого проживання подружжя

ЗМІСТ:

1.  Сімейне право як самостійна галузь права.                                                3

2.  Право на ім’я. Визначення імені, прізвища і по-батькові дитини.        8

3.  Режим окремого проживання подружжя.                                                  13

4.  Задача.                                                                                                               16

Список використаних джерел.                                                                          18

1. СІМЕЙНЕ ПРАВО ЯК САМОСТІЙНА ГАЛУЗЬ ПРАВА.

Сімейне право як одна з галузей українського права - це система правових норм, що регулюють сімейні відносини, тобто особисті і майнові відносини, що виникають між громадянами з шлюбу, кровного споріднення, прийняття дітей на виховання в сім'ю.

Необхідно відзначити, що практично протягом всього XX століття досить активно обговорювалася проблема співвідношення сімейного та цивільного права, що було пов'язано з різною оцінкою правової природи сімейних відносин. Дискусія щодо цієї проблеми велася ще на початку XX ст.

У ході дискусії з цієї проблеми були висловлені дві основні точки зору:

а) сімейне право - це самостійна галузь права, відмінна від цивільного права;

б) сімейне право слід розглядати як складову частину цивільного права, його підгалузь [15, с. 21].

Так, професор-цивіліст Р. Ф. Шершеневич вважав, що сімейне право має увійти до складу цивільного права. У той же час інший відомий цивіліст, Буд. І. Мейер, задаючи питання: «А чи є місце установам сімейного союзу в цивільному праві?» - сам на нього відповів: «...якщо характеристична риса всіх установ сімейного союзу чужа сфері цивільного права, то за строгою послідовністю повинен сказати, що цим установам і не місце в системі цивільного права. До нього відноситься лише майнова сторона сімейних відносин; інші ж сторони повинні бути розглянуті тільки в міру потреби, для усвідомлення майнової сторони» [13, с. 16].

Питання про визнання сімейного права самостійною галуззю права не було остаточно вирішено і в теорії радянського сімейного права. Проблема полягала в визнання наявності у сімейного права специфічного предмета регулювання, що не збігається з предметом цивільного права, або в практичному ототожненні предметів сімейного права і цивільного права та відповідно розгляді їх як єдиної галузі права. У зв'язку з цим зазначалося, що під предметом правового регулювання розуміється відома сукупність єдиних по своїй суті суспільних відносин, які регулюються нормами цієї галузі права, і що головним виділення будь-якої галузі права в самостійну є «характер суспільних відносин, що підлягають правовому регулюванню», а не формальний збіг предметів відання цивільного та сімейного права (тобто майнових і особистих немайнових відносин).

Саме специфічні риси сімейних правовідносин, як майнових так і немайнових (виникнення сімейних правовідносин з своєрідних юридичних фактів: шлюбу, споріднення, материнства, батьківства і т. п.; переважно особисто-правовий характер сімейних відносин; невідчужуваність сімейних прав та обов'язків, стійкість, постійність, сувора індивідуалізація учасників сімейних відносин і ін.), дозволили відокремити їх від цивільних правовідносин.

В результаті в теорії радянського сімейного права взяла гору точка зору про те, що сімейне та цивільне право є хоча і суміжними, але різними галузями права, оскільки сімейне право має свій особливий предмет