Валютний контроль та валютне регулювання в Україні. Поняття та значення валютного контролю

укріплення національної одиниці, здійснення валютного контролю і нагляду, а також – це правовий статус і діяльність компетентних органів у цій сфері здійснювати відповідні законодавчі, адміністративні, економічні та організаційні заходи, покликані ефективно формувати валютно-фінансовий механізм валютної системи і застосування відповідальності за порушення валютного законодавства.

Валютне регулювання – це особливий інститут валютного публічного права, що передбачає встановлення правового режиму здійснення валютних операцій, валютних обмежень, валютних інтервенцій, наявність публічного валютного контролю та відповідальності за порушення валютного законодавства, а також прав та обов’язків осіб, які беруть участь у цьому процесі.

Вчені виділяють грошово-кредитне, податково-бюджетне та зовнішньоторгове регулювання, які є самостійними методами державного регулювання економіки держави.

_________ не погоджується із тим, що згадані види державного регулювання є його самостійними частинами, та вважаємо, що валютне регулювання включає в себе грошово-кредитне та зовнішньоторгове регулювання. У свою чергу, валютне регулювання є самостійною, але дуже пов’язаною системою із бюджетно-податковим регулюванням. Деякі науковці виділяють інструменти валютного регулювання, під якими розуміють комплекс заходів, за допомогою яких держава регулює валютні відносини. Розрізняють адміністративні та ринкові інструменти валютного регулювання, які поділяються залежно від впливу держави на економічні процеси, пов’язані із сферою валютних відноси. До адміністративних інструментів відносять обов’язковий продаж частини валютної виручки та валютні обмеження. Ринкові інструменти включають інструменти прямого регулювання (валютні інтервенції і дисконтна політика) та інструменти побічного регулювання (інструменти грошово-кредитного, податково-бюджетного та зовнішньоторгового регулювання), які притаманні кожному із видів валютного регулювання. До речі, в Україні та у більшості зарубіжних країн інструменти валютної політики законодавчо не закріплені, що і свідчить про їх різноманітність.

Г.А. Тосунян, А.В. Ємелин і М.П. Кучерявенко запропонували розмежувати валютне регулювання за сферою здійснення на два рівні: міждержавне і внутрішньодержавне. У свою чергу, В.М. Крашенинников виділяє ще і регіональне валютне регулювання.

Під міждержавним валютним регулюванням необхідно розуміти утворення ринкового механізму, який сприяє обміну товарами і послугами та руху капіталів між країнами і забезпечує стійке економічне зростання (стаття 4 розділ 1 Статей договору про Міжнародний валютний фонд). В основу міждержавного регулювання покладено завдання координації валютної політики окремих країн-учасниць міждержавних угод щодо інших країн, зокрема щодо загальноекономічної інтеграції, а також вжиття спільних заходів, пов’язаних із запобіганням кризовим ситуаціям.

Що стосується «внутрішньодержавного валютного регулювання