Мистецтво Стародавньої Греції та Риму. Періодизація Античного мистецтва, страница 3

Кора – (в перекладі з грецької – «дівчина») вдягнена, розфарбована дівчина з продовгуватими, широко розкритими очима, з т. зв. «архаїчною посмішкою» на вустах.

Матеріалом слугували камінь, дерево, мармур, теракота, з другої половини VI ст. до н. е.- бронза.

3. Ідеал людини у скульптурі Стародавньої Греції класичного та елліністичного періодів.

5-4 ст. до н.е. – класичний період античності.

На думку культуролога Полікарпова, це «грецьке чудо», яке стало «прикладом шизоїдного розвитку людства, що дає сплески геніальності».

Це період класичного мистецтва. Період найвищого розвитку античного мистецтва і культури. Класика ділиться на ранню (490-450 рр. до н.е.), високу (450-400 рр. до н.е.) і пізню (400-323 рр. до н.е.).

Найбільшою архітектурною спорудою цього періоду став Афінський акрополь. Це найвідоміший акрополь у світі. Він збудований у Афінах за наказом Перікла на пагорбі Акрополіс висотою 156 м над рівнем моря.

Ще в 13 столітті до н. е. на цьому ж місці був зведений палац, а сам пагорб був укріплений стіною циклопічної кладки завширшки до 5 м, висотою до 10 та загальною протяжністю 760 м. Грандіозність та надзвичайна надійність стіни, побудованої без використання будь-якого будівельного зв'язуючого розчину, пізніше приписуватиметься міфічним циклопам. В «Одіссеї» Гомер згадує Афінський акрополь як «чудово укріплений будинок Ерехтея» (Одіссея 7.81).

У 5 ст., в 447-438 рр. до н.е. на честь покровительки Афін та всієї Аттики архітектором Каллікратом за проектом Іктина було збудовано храм богині Афіни-Діви (Ἀθηνᾶ Παρθένος). Прикрашав храм скульптурами Фідій.

У центрі храму стояла скульптура Афіни Парфенос роботи Фідія, висотою 12 метрів. З золота і слонової кістки з деревом у основі. Скульптура виконувала роль казни. Виконана з дотриманням принципу «золотого сечения».

Скульптури Фідія.

14-метрова статуя Зевса Олімпійського (діє принцип «золотого сечения»).

8-метрова статуя Афіни Войовниці. -----------Сьогодні цих скульптур немає.

Скульптура Мірона «Дискобол».

«Дискобол» - одна з найвідоміших скульптур античності; перша класична скульптура, яка зображує людину (переможця ігор з метання диску) в русі. Оригінал «Дискобола» - статуя з бронзи роботи скульптора Мірона, який жив у середині V ст. до н. е. – не збереглася, але є багато копій римського періоду.

Скульптура Афродити Мілоської, скульптора Агессандра (4 ст.до н.е., пізня класика), у 1820 р. була знайдена на острові Мілосс в Туреччині звичайним селянином і силоміць відбита в нього солдатами французького посла в Туреччині, який і подарував надзвичайної краси скульптуру паризькому музею - Лувру. Руки в скульптури були відбиті під час сутички на Мілосі.

Афродита (або за римською міфологією Венера – богиня краси і кохання) Мілоська (за назвою острова, де була знайдена) сьогодні – це прикраса Лувру.

Символ жіночої довершеної вроди. Фізичні параметри Афродити Мілоської, афінський стандарт краси: груди 86, талія 69, стегна 93. Зріст - 164 см.

Іноді датується 2 ст. до н.е. і вважається, що автор невідомий.

Статуя Аполлона Бельведерського (пізня класика). Не збереглася..

Аполло́н Бельведе́рський – це вже римська мармурова копія бронзового оригіналу роботи давньогрецького скульптора Леохара (придворний скульптор Олександра Македонського, близько 330 р. до н.е.). Знайдена в 15 ст. н.е. на віллі Нерона. Встановлена в саду Бельведер у Ватикані. Звідси її назва. Руки були відбиті та доповнені учнем Мікеланджело.

Це еталон краси для багатьох наступних поколінь. Виконана за принципом «золотого сечения». (Якщо пупок-центр тіла, а відстань від пупка до п’яти – це одиниця, то відстань від пупка до коліна і від коліна до п’яти = 1: 1,618; або увесь зріст у відношенні довжини від пупка до п’ят=1: 1,618). Довгий час ця статуя вважалася вершиною античного мистецтва та була синонімом естетичної досконалості. У фігурі та русі Аполлона поєднані сила та грація, енергія та легкість. Крокуючи по землі, він ніби парує над нею.