Мистецтво Стародавньої Греції та Риму. Періодизація Античного мистецтва, страница 2

У мистецтві переважає геометричний стиль. Вази розписуються не візерунками, а геометричними фігурами: трикутниками, ромбами, квадратами тощо. Вазопис цього періоду, який найбільш повно відобразив майстерність греків цього періоду, символічно відображає стан розвитку всієї гомерівської культури.

Лінійне письмо А і Б, яке було винайдено в крито-мікенській культурі, було практично забуто. Це безписемний період. Але було винайдено залізо.

Монументальної архітектури і скульптури в цей час не було.

Зразком мистецтва є дипілонська амфора, яка була зроблена у 8 ст. і поставлена замість надгробку на кладовищі в Афінах.

7-6 ст. до н. е. – архаїчний період. Мистецтвоархаїки. (Від грецьк. «архайос» - древній).

Початком цього періоду античності прийнято вважати дату заснування Древніх Олімпійських Ігр у 776 до н. е. (Це точка відліку епохи античності).

Відбувається перехід від варварства до цивілізації.

Це час появи грецької писемності (писемними були майже всі громадяни полісу), медицини, астрономії, історії, географії, математики, натурфілософії, ліричної поезії, театру, образотворчого мистецтва.

Користуючись мистецькими здобутками Месопотамії і Єгипту, створюють власне мистецтво, особливість якого полягає в орієнтації не на канон, а на те, що бачив митець, - на перспективне, неповне зображення людини, з певними емоціями на обличчі, н-д, посміхалася. Це перспективне скорочення - значне відкриття в мистецтві цього періоду. Художники вперше наважилися зобразити стопу з фронтальної точки зору. За всю довгу історію єгипетського і ассирійського мистецтва нічого подібного ні разу не було.

Бурхливо розвивався вазопис, який у Афінах цього періоду був цілою індустрією. До цього періоду належить відома ваза чорнофігурного стилю, підписана Ексекієм, з зображенням гомерівських героїв Ахілла і Аякса, граючих в шахи в похідній палатці. Її висота 61 см (Ватикан).

Окрім чорного лаку у вазописі використовувалася біла фарба, пурпур різних тонів і для позначення деталей - процарапування. 

З’являються міста – поліси (міста-держави), які мають всі необхідні для держави органи управління і підпорядковують прилеглі землі. Між полісами точилася ворожнеча, яка припинялася на час олімпійських ігор.

Кожен поліс мав бога-покровителя, на честь якого зводилися велетенські храми у міській фортеці, де зберігався державний скарб. Тому храмобудівництво – це характерна ознака архаїки.

Так одним із 7 чудес світу є храм Артеміди в Ефесі, збудований у 6 ст. до н.е.(Сьогодні це місто Сельчук на півдні провінції Ізмір в Турції). Розміри фундаменту: 51 на 105 м; дах підтримували 127 колон по 18 м заввишки. У 356 р. храм Артеміди був спалений ефесцем Геростратом, який хотів у такий спосіб увіковічити своє ім’я. Його руїни збереглися й до сьогодні.

У Греції в цей період склалися два архітектурні ордери: доричний і іонічний. Архітекту́рний о́рдер, поря́док (лат. ordo, фр. оrdre - порядок) - конструктивна система, яка передбачає вищий ступінь досконалості стійко-балкової конструкції. Архітектурний ордер взагалі складається з трьох основних частин: колони (або пілястри), підніжжя (або п’єдестал) і антаблемента (фриз, карниз та архітрива) з капітелем.

У доричному ордері і були виконані колони храму Артеміди. До середини трохи розширювалися, а доверху трохи звужувалися, що придавало пружності та легкості важкій конструкції. Особливістю доричного було те, що колона не мала п’єдестал, бази.

Головними рисами іонічного ордера були легкість пропорцій, витонченість більш розчленованих форм, широке застосування декору. Вітрувій вбачав у іонічному ордері наслідування елегантної жіночої краси.

З’явилися основні типи монументальної скульптури: статуї куроса і кори. Курос – це бог або оголений юнак-атлет: атлетична статура, широкі плечі, вузькі стегна, широко розкриті очі, ледь помітна посмішка (внутрішня розкутість).